18 лютого 2014 змінив кожного з нас та відкрив нову сторінку в історії Української Держави. Тисячі життів віддані за свободу та незалежність.
Але події, як і люди, найбільш об`ємно проявляються не під час буремних подій, а через роки після них. Хтось не витримав напруги, хтось розчарувався в ідеях, комусь мало заплатили за героїзм, комусь не дали медаль, хтось просто продався ОПУ за 60 тис гривень.
Пам`ятаєте Коломойського на чолі Дніпра у 14-му? Титан, безсрібник, патріот! Проте, виявилось, що у той час йому просто було з нами по дорозі. Вірніше, не йому, а його грошам. Наразі всі маски скинуті, а центр тяжіння для ІВК плавно перемістився на 757 км у північно-східному напрямку.
Те ж з Пінчуком. Його люди тоді поставляли на Майдан медикаменти для надання допомоги пораненим, а сам він на Европейських форумах усіляко кляв російську агресію. Проте, минає два роки і той самий Пінчук у грудні 2016 року, в американській «The Wall Street Journal» публікує статтю: «Україна має піти на компроміси з Росією». В ній він пропонує відокремити питання Криму від війни на сході України, провести там місцеві вибори і відмовитися від перспективи вступу до ЄС і НАТО. «Необов’язково ставати членом Євросоюзу, але без Росії успіху нам все одно не досягти,» — пряма цитата Пінчука.
А що ж таке трапилось? Тільки те, про що прочитав сьогодні, у річницю трагедії на Євромайдані, в «РБК-Україна» з посиланням на рішення так званого «Арбітражного суду» Криму від 4 лютого. Виявляється, компанія «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» олігарха Віктора Пінчука станом на лютий 2021 року орендує земельну ділянку у тимчасово окупованому Росією Криму. Але не тільки у цьому справа – з початку 2016 року Росія ввела санкції на українську продукцію, у т.ч. на залізничні колеса та труби «Інтерпайпу», тож оцінивши особисті економічні втрати від санкцій, пан Пінчук не знайшов нічого кращого, як «умаслювати» керівництво країни-агресора.
І це все робить «найвеличніший меценат», зять Кучми, який прикривав дупу Данилича після зникнення Гонгадзе на своїх телеканалах. Робить у той час, коли на наші підприємства наклав лапу агресор, тисячі українців втратили там практично все, а хтось і досі гниє в російських тюрмах.
Виявляється, скринька просто відкривалась: «настав час домовлятись з окупантами» лише для того, щоб вони не чіпали його бізнес та майно. І як вишенька на торті: сьогодні Пінчук імпортує електроенергію з РФ та Білорусії. Дуже патріотично.
Пам`ятаєте епічну фразу Джорджа Орвелла: «Всі тварини рівні, але деякі рівніші, ніж інші».
Тож чий Крим, пане Пінчук?