Тобто в тому, що «народ великий», в Росії не сумнівається ніхто, а те, що великі народи не живуть у «вічної бідності і невпевненості», нікому з місцевих шовіністів на думку чомусь не спадає. І те, що ця «вічна бідність і невпевненість» — результат вічного екстенсивного розвитку, спроб поневолювати інших, а не розвиватися самим, теж більшості росіян довести абсолютно неможливо.
Саме тому кількість респондентів, які шкодують про одну з найбільш знаменних подій у історії ХХ століття — руйнування Радянського Союзу, за останній рік збільшилася на 12 відсотків і посіла друге місце після «вічної бідності». І ця кількість буде збільшуватися із кожним роком — тому що середньостатистичний росіянин житиме все гірше і гірше.
У Радянському Союзі цей середньостатистичний росіянин жив не краще, нерідко набагато гірше і бідніше, ніж мешканці сусідніх союзних республік — України, Латвії, Литви, Естонії. Але м’ясо в магазинах і нові штани йому заміняла гордість за імперію, впевненість в тому, що він в цій імперії — «старший брат», що всі його люблять, бо бояться. Імперський шовініст обожнює це хуліганське почуття страху, яке він хоче вселяти завойованим країнам і підкореним народів. Тому що більше у нього за душею нічого немає, та й душа нерідко відсутня.
А зараз пишатися особливо нема чим, ну хіба що ганебною окупацією Криму, яка серед національних досягнень посіла місце одразу ж після освоєння космосу. А жити все гірше і гірше — і є чітке розуміння, що краще вже найближчими десятиліттями не буде.
І замість того, щоб задуматися, як змінити цю ситуацію і позбутися мерзенного авторитарного режиму, чий егоїзм і дурість в буквальному сенсі слова знищують Росію і росіян і позбавляють їх навіть натяку на історичну перспективу, середньостатистичний росіянин починає згадувати час, коли він міг вважати себе всесоюзним держимордою. Яка жахлива наївність!
Колись великий драматург Антон Чехов закликав росіян вичавлювати з себе раба хоча б по краплині. Але ніяке позбавлення від рабства неможливо без позбавлення від шовінізму. Шовінізм можна подолати тільки колективною політичною і національною волею. Відмовитися від окупації чужих територій і тиску на інші країни. Раз і назавжди покінчити з ганьбою русифікації неросійських народів Росії — щоденних жертв «старшого брата». Просто зрозуміти, що займатися власним майбутнім і майбутнім своїх дітей — набагато цікавіше і перспективніше, ніж знущатися над іншими і тим більше вбивати інших тільки за те, що вони не хочуть вважати тебе за «старшого брата».
В іншому випадку росіяни так і залишаться архаїчним середньовічним суспільством, яке живе сумнівними подіями авторитарного минулого.
Віталій Портников