«Я нє стал протівніком русского язика, я наоборот — защіщаю русскій язик. Я єго люблю і я єго нє отдам».
«Єдине, що нам загрожує у майбутній Україні — це корупція, з якою зараз почали боротися».
«Я особисто вважаю, що у України НЕ БУЛО ЖОДНОГО ШАНСУ стати квітучою страною БЕЗ ЦІЄЇ ВІЙНИ».
Це з «виступа» Гаріка Корогодского на iForum.
Цікаво, а якщо б цій мразоті спалили місто, будинок, бізнес, дітей, він би теж так вважав і говорив?
А якщо б його сини та доньки зараз були на фронті, а не сиділи б за кордоном та по гіпстерських київських барах, він би теж «романтизував» війну і називав би її не геноцидом українського народу, а ЄДИНОЮ можливістю процвітання для країни?
(Нагадаю, напередодні великої війни, коли 200-тисячна орда стояла на кордонах, а всі західні країни вивозили свої посольства з України, цей чорт писав, що ніякої повномасштабної війни не буде, а «Крим давно не наш», і це неможна забувати, камон!)
«Я вважаю, що війна — це широке вікно можливостей» — резюмував Корогодскій.
Що ж, це підтвердження старої, як світ, істини: кому — війна, а кому — мати рідна.
Я не розумію, чому люди цьому аплодували і чому це толерується в нашому суспільстві, де війна торкнулась майже кожної родини (не так, як Гаріка)?
Коли ми кожного дня думаємо про те, чи прокинемося завтра і що ще зробити, щоб наблизити перемогу, а не про «вікно можливостей» для свого бізнесу і защіту русского язика!
Коли ми проводжаємо чоловіків, дружин, дітей, батьків, братів, сестер, друзів на фронт — ЄДИНИЙ в країні фронт, без якого не буде в усіх цих гаріків ні бізнесу, ні можливостей, ні романтики, ні дрімтаунів, ні айфорумів, ні русского язика!
Мені неймовірно боляче.
Боляче і огидно все це чути і бачити толерування цьому на десятому році війни з росією та другому році повномасштабної, геноцидної, Третьої світової війни.
Особисто я не бачу шансів для процвітання нашої України з толеруванням таких гариків та їхніми гнилими, лицемірними, цинічними, егоцентричними висловлюваннями.
Тієї України, за яку проливають зараз кров та віддають життя найкращі українці.