Бикування по дорозі до саміту

От я ж людина віруюча, мені не слід вірити в усяку забобонну містику й чортівщину. Але я часто мушу визнати, що щось таки в цьому є. Просто, ми вважаємо містичним те, природа чого, наспрпавді, ще не розкрита. Наприклад, ви согрішили біля виборчих урн і загине кілька сот тисяч українців, а всього не дорахуємося понад 10 мільйонів… Усе взаємопов’язано.

І стійка закономірність подій є найкращим підтвердженням, що народне прозвище отій зеленій почварі «Бідоносець» та «Віслюк Апокаліпсису» — це не просто емоції, а щось більш реалістичне.  До чого б воно не торкнулося, туди приходить страшне горе. І Україна ще далеко не допила всю чашу кривавої відповідальності за тупість і безвідповідальність отих навіть не людей, а ходячих відсотків.

А те, що воно в своєму дурмані часто плете, стає фактичним пророцтвом якоїсь нової біди лише за певний час. От пригадуєте, як цей недолюдок у дуже дивному стані з розпухлим від певних речовин… Ні, лицем я оце назвати не можу… Як він припхавсяя до Охмадиту. Його журналісти запитали, чому зупинилась добудова нового корпусу клініки — вони тоді почали красти все, що погано лежало, й на порятунок не своїх дітей мало йти за залишковим принципом. А воно у відповідь на чітке питання раптом пішло в якусь глибоку туманність і почало верзти про отой «великий літак… показать, які ми сильні… Літаки лєтять, будєм всєх бамбіть». І ще на оту дику озлоблену фізіономію гляньте….

І «побомбілі»… Не ми й не всіх, а нас, звісно, після руйнування ним армії й оборонки. Охмадит пережив жахливі часи ще на початку вторгнення, а отак жорстоко прилетіло щойно зараз. Добомбілся мерзото???

Тарас Чорновіл

Я думав це прикол, але ні — саме з цього фото починається інформація про участь голови держави в саміті НАТО.

Показовий маразм.

Прозапас