Байден-Путін-Зеленський. Все вирішується без нас

40
Ось саме зараз відбувається онлайн-зустріч Байдена і Путіна.
Але усім цікаво: чому Байден спочатку говорить із Західними союзниками, потім з Путіним, а вже потім з Найвеличнішим лідером сучасності?

Чому не навпаки? І що буде?
Думаю, що усе буде добре! Принаймні нас не здадуть, як пусту тару.
Ос ь що треба знати:
1) Наші активісти чітко показали і Зе! і світові, що жодної капітуляції не буде. Ми не Афганістан.
Україна може воювати з РФ, навіть якщо Захід не дасть нам зброї.
Як воювали 2014-го. І Путін, якщо ризикне вторгнутися, отримає атвєтачку. І ми даємо зрозуміти Заходу – домовленостей за спиною України не може бути.
Бо навіть якщо наш президент, умовно скажемо, готовий здатися, прогнутися під російське прочитання Мінських угод – на це ніколи не піде громадянська спільнота і Український Народ.
І колективний Захід цього не може не розуміти.
2) Байден, безперечно, лідер колективного Заходу. Але він – не сам собою. США у цьому союзі гегемон.
Проте є й інші країни (та їх багато), які сповідують спільні – демократичні – цінності.
Путін же поводиться як рекетир 90-х («Давайте ми вирішимо створені нами проблеми за ваші гроші. Або ми спалимо вам кіоск, або ми вас кришуємо»), вибиваючи чергову зустріч із Байденом шляхом ескалації біля кордонів з Україною.
І президент США, перш ніж піти «на стрілку», яку «забив» йому Путін, радиться із партнерами. І це нормально.
3) Але все ж Байден все ж таки спочатку розмовляє з Путіним, а потім вже повідомляє Зеленського про результати. Хтось скаже, що це є «зрада», що Україна – не суб’єктна країна, а лише об’єкт у геополітичних іграх.
Що нас просто повідомляють про те, про що домовляться певною мірою за нашою спиною.
Але це не ставлення президента США до України як до країни, до інституту президента як такого, а виключно до Зеленського як до людини.
І це дипломатичний провал особисто Зеленського, який як лідер держави не відбувся.

Віктор Бобиренко

Президент США Джо Байден перед відеоконференцією з Путіним обговорив ситуації на кордоні України із лідерами Італії, Франції, Німеччини та Великої Британії. Голови держав не лише висловили підтримку суверенітету України, але й заторкнули цілком конкретні питання переговорних форматів, безальтернативності на даний час Мінських угод, порядку їх виконання тощо. Домовилися перебувати з цього приводу на постійному зв’язку . Вони обговорювали загрози Україні та ситуацію в нашій країні, вони й далі будуть консультуватися з цього приводу. Але без участі України… І, на жаль, вони праві, бо в українській владі нема з ким розмовляти. Є, звісно, Порошенко, але він в опозиції. А безпека великої держави в центрі Європи — занадто важлива річ, щоб залишити її на розсуд якогось вічно обкуреного зеленого наркомана.
Не думав, що діждуся такої ганьби для своєї держави… Для нагадування добавлю скрін, запозичений у ТК Путч. При Пороху такого бардаку не було, зелебобіки злощасні…

P.S.

Президент США Д. Байден и президент России В. Путин проведут переговоры, прекрасно понимая, что ни к какому компромиссу они не придут. Но сам факт, что Путин вынужден обсуждать ситуацию в Украине с президентом США показывает, что Россия вынуждена считаться с американским давлением. Мы, разумеется, не знаем, что произойдет в деталях, однако некоторые вещи очевидны.

Все определяют цели.

Цель Путина — добиться полного прекращения Украиной сопротивления на Донбассе — по сценарию Приднестровья, который в свое время реализовал Дмитрий Козак. По сути, мы должны признать оккупацию де-факто. Поэтому России требуется одно — чтобы Украина оставалась один на один с энергетическим кризисом и военной угрозой, под давлением которой руководство Украины пойдет на такие уступки, чтобы общество было вынуждено с этим согласиться на фоне падающей экономики. Путин будет защищать свою политику — что Украина остается в исключительной сфере интересов РФ.

Цель Байдена — показать Путину, что даже угроза военной операции против Украины получит самый жесткий политический и экономический отпор США, а цена боевых действий будет слишком высокой для России и подорвет российскую экономику и контакты с Европой и Америкой.

При этом Байден решает задачу консолидации ведущих стран Евросоюза, в том числе Германии, для выработки единой политики в отношениях с Россией. Учитывая формирование нового правительства Германии, речь может идти о выгодном для нас развитии переговоров по «Северному потоку-2».

США сформировали свой пакет на случай широкомасштабного российского вторжения в Украину:

1. По данным американских СМИ, США готовы ввести против РФ санкции по «иранскому варианту»: отключение от системы платежей SWIFT, санкции по всей международной торговле в американской сфере влияния, блокирование поставок энергоресурсов из РФ в Евросоюз.

2. По данным источников в Украине, США и союзники по НАТО провели инспектирование состояния ВСУ на предмет поставок дополнительных вооружений в случае широкомасштабных боевых действий. НАТО не будет посылать своих солдат воевать за Украину — но НАТО пришлет оружие, чтобы украинская армия смогла пополнять запасы в критических сферах — боеприпасы для орудий и минометов, противотанковые ракетные комплексы, и вполне вероятно — системы ПВО и РЭБ. Также НАТО обеспечит помощь разведданными, в том числе в реальном масштабе времени, со спутников и беспилотников, что позволит резко повысить ситуационную осведомленность ВСУ о положении противника, в том числе — быстро обозначать цели.

3. Конфликт с США обострит обстановку для России в других частях мира, где американское и российское влияние сталкиваются. Это прежде всего Сирия и Африка.

Думаю, что результат переговоров, исходя из целей, будет предсказуем. Обе стороны не изменят своих позиций. Однако угроза широкомасштабного вторжения Путина после данной встречи будет значительно уменьшена. В то же время, встреча с Байденом не остановит войну на Донбассе, и сохранит угрозу наступательных операций РФ на Донбассе.

Что получит в результате Украина?

1. Возможности дальнейшего расширения программ военной помощи.

2. Возможности влияния на проект «Северный поток-2» и энергетическую политику ЕС в целом, чтобы сохранить позицию страны-транзитера российского газа.

3. Продолжение программ сотрудничества с МВФ и ЕС.

Эти возможности надо использовать и реализовывать. А пока смотрим, о чем скажут по результатам встречи в Вашингтоне и Москве. Решить проблему Донбасса, в который раз следует отметить, можно, только если свою стратегию создаст и будет реализовывать сама Украина. Пока же Украина является не субъектом, а обьектом политики, и это, увы, факт. По-прежнему главной силой, которая создает нам влияние и напрямую сдерживает Россию, остается Украинская Армия.

Юрій Бутусов
Поделиться:
<