Артилерія російських армійських корпусів: порівняльний аналіз з Україною та країнами ЄС

Це дослідження проведено шляхом аналізу відкритих джерел зі сторони противника. Починаючи від особистих сторінок в соціальних мережах і закінчуючи репортажами журналістів ворожої сторони, де вони проводили знімання на полігонах армійських корпусів і «засвічували» бортові номери артилерії.

До уваги також була взята низка документів, котрі були опубліковані в інтернеті та спогади і свідчення з ворожої сторони.

Війна на сході України яскраво продемонструвала, що неважливо, наскільки у тебе боєздатна армія, техніка готова до довгих маршів та затяжних боїв, якщо у тебе немає переваги в артилерії — це все зводиться нанівець. Українська армія влітку 14-го намагалася мати на кожній ділянці фронту перевагу у великих калібрах, і це їй в силу того, що бойовиків просто не встигали навчити в Ростовських таборах підготовки, вдавалося. Але кардинально іншою ситуація була в прикордонній смузі з Росією, де з території останньої безкарно вівся обстріл українських позицій впродовж цілого липня. Саме через ці обстріли практично всі БТГр, котрі були зібрані в червні для перекриття кордону, були розбиті, деморалізовані та потребували відпочинку та поновлення. Саме в боях за ДАП восени 14-го на артилерії ЗСУ і трималася вся оборона летовища. Завдяки артилерії та помилкам противника в кінці січня 15-го вдавалося відбивати атаки. Воістину, артилерія кує перемогу. Якщо влітку 14-го підрозділи бойовиків все ж таки мали якусь артилерію, котра, як і танки, була здебільшого сконцентрована в окремих підрозділах, то вже взимку 15-го, коли противник пішов у наступ як сформована армія у вигляді АК, то кожна військова частина мала свою артилерійську групу і навіть були сформовані дві артилерійські бригади.

  У цій статті методом кількарічного OSINT дослідження буде проведений підрахунок артилерійських систем бойовиків під час зимової кампанії та її актуальний стан. Саме вогонь артилерії завдає найбільших втрат сторонам, і нам потрібно чітко усвідомлювати, чим володіє ворог.

ЗИМОВА КАМПАНІЯ

З вересня по грудень 14-го в російського командування був час на реорганізацію підконтрольних їм іррегулярних формувань та перетворення їх на регулярну армію з єдиним російським командуванням, налагодженою логістикою та відносно боєздатними та дисциплінованими військовими частинами. Парадоксально, але в зимовій кампанії в сторін конфлікту (України та Росії) були дві глобальні протилежні проблеми: українській стороні не вистачало боєздатної техніки, але завдяки мобілізації принаймні закривалися проблеми з особовим складом, а для російського командування проблема полягала якраз в людських ресурсах. Цілком очевидно, що надлишкового майна в РФ більш, ніж вдосталь, і їм не проблема — підготувати та перекинути на Донбас за, наприклад, два місяці, танкову бригаду (90 машин). Але банально не буде кому цим всім керувати та воювати.

Армійські корпуси створені 7 жовтня 2014 року і з того періоду по початок січня в росіян був час аби знайти, підготувати та передати техніку. Окрім того знайти тих, хто буде нею керувати, та навчити їх. Саме через цілий спектр таких проблем далеко не всі полки та бригади АК отримали штатну артилерійську групу (в бойовиків вона дещо змінена і в ОШС мотострілецького полку чи бригади на даний момент є: дивізіон САУ 2С1, дивізіон БМ-21, дивізіон Д-30, протитанковий дивізіон). Цікавий момент полягає в тому, що наприклад в 4 ОМСБр 2 АК під час зимової кампанії зі штатних 30 БМП-½ в мотострілецькому батальйоні було ледве 50% від потрібного, зате була сформована протитанкова батарея (6 штук) на МТ-12 «Рапіра». Наскільки доцільно це було робити в умовах того, що «Рапіри», по суті своїй, стояли не на передовій, а противнику потрібно було штурмувати ВОП та населені пункти (включаючи саме Дебальцеве). Тим не менше, це яскраво демонструє пріоритети російського командування – артилерія та танки.

Велику кількість особового складу бригад відправляли в Ростов на полігон для ознайомлення з технікою і лише в кінці листопада на початку грудня «Гради» (як і танки) з’явилися в 7 та 4 ОМСБр (як приклад). Хотілося б також зазначити, що артилерію доволі ретельно приховують в соціальних мережах і знайти хоча б половину від того, що було знайдено по танках, виявилося неможливим. Тим не менше, по деяких в/ч інформація відповідає практично на всі 100%.

Але все ж 1 та 2 АК зі своїм артилерійським кулаком зустріли зиму в такому вигляді (мінометні батареї окрім специфічних систем на враховуємо):

1 АК:

• 1 ОМСБр: була сформована протитанкова батарея на МТ-12 (6 штук). В реактивному дивізіоні було від 6 до 8 БМ-21, аналогічна ситуація (якщо не менше) з 2С1. Що ж стосується гаубиць Д-30, то у мене інформація відсутня;
• 3 ОМСБр: завдяки літній кампанії і влиттю одного елітного формування до складу майбутньої 3-ї бригади з артилерією в даній в/ч було все відносно впорядку: 6 БМ-21, 9 САУ 2С1, 12-13 гаубиць Д-30;
• 5 ОМСБр: 12 САУ 2С1, 5-8 БМ-21, 12 гаубиць Д-30;
• 7 ОМСБр: 6 гаубиць Д-30, 5 САУ 2С1, 4 БМ-21;
• 9 ОМСП: 6 2Б16 («Нона-К»). «Градів» та САУ не було;
• 11 ОМСП: 6-9 САУ 2С9 «Нона-С», 6 БМ-21;
• батальйон «Сомалі»: 2 САУ 2С9 «Нона-С», 3 БМ-21, 3 гаубиці Д-30;
• батальйон «Октава»: 4 БМ-21, 5 САУ 2С1, батарея (6 штук) МТ-12;
• 13 ОАРБр «Кальміус»: 13 БМ-21, 16 САУ 2С1, 14-16 МСТА-Б, 12 гаубиць Д-30. Також була 1 трофейна 2С19, котра участі в боях не брала та 4 трофейні 2С3 ще з літа 14-го.

Батарея САУ бойовиків, район Горлівки-Вуглегірська. Зимова кампанія

Зробивши підрахунки, бачимо (без урахування МТ-12): САУ – 66, реактивної артилерії – 49, гаубиць (включаючи 2Б16) – 65. Сумарно – 166 одиниць артилерійського озброєння, не враховуючи «Рапіри» та мінометні батареї, котрі були практично у всіх (йдеться про останні). Це лише те, що можна було візуально порахувати в 1 АК.

2 АК:

• 2 ОМСБр: 16 САУ 2С1, 13 гаубиць Д-30, 12 БМ-21 «Град»;
• 4 ОМСБр: 17 БМ-21, 16 САУ 2С1, 16 гаубиць Д-30, протитанкова батарея МТ-12;
• полк імені Платова (майбутній 6 ОМСП): 2 2Б16 «Нона-К», 6 гаубиць Д-30. Також в інших казачих формуваннях було ще 2 МСТА-Б трофейні та 3 Д-30 (з РФ);
• ОТБ «Август»: 6 БМ-21, 3 гаубиці Д-30, 6 САУ 2С1;
• 10 ОАРБр: 14 гаубиць Д-30, 12 САУ 2С1, 10 БМ-21 «Град», 12-14 МСТА-Б.

Грудень 14-го. «Гради» 4 ОМСБр 2 АК

Реактивних систем залпового вогню – 45, гаубиць Д-30 (включно з 2Б16 та МСТА-Б) – 72, САУ – 47. З даних підрахунків видно, що 2 АК дещо поступався своєю артилерійською потужністю 1 АК, але якщо це все разом додати, то виходить приблизна цифра того, що взимку 15-го ворог мав на всій неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, а це 110 САУ, 133 гаубиці різного калібру та 88 систем РЗСО.

Знищена батарея САУ 2С1 бригади «Кальміус», Донецьк. Початок лютого 2015

Артилерія 1 та 2 АК в зимовій кампанії

АКТУАЛЬНІ ДАНІ ЩОДО АРТИЛЕРІЇ ПРОТИВНИКА

Очевидно, що після завершення зимових боїв почалася робота над помилками, приділялося більше уваги підготовці особового складу тощо. Але залишалася стара проблема – кадри. Лізти в економічну і соціальну складову даного конфлікту я не буду в силу своєї некомпетентності, але росіянам, загалом, завдяки ситуації, котра склалася, вдалося доукомплектувати та навіть створити нові військові частини та розширити штат в старих. Артилерія наука точна і з 2015 року в бойовиків було і ще буде вдосталь часу, щоб опанувати дану наука на високому рівні. Для того, щоб розуміти, чим ворог володіє по факту, і була написана стаття. Читач запросто зможе порівняти, як суттєво збільшилася кількість артилерії в армійських корпусах противника. Дослідження, нагадую, проведене кількох річним OSINT спостереженням та підрахунком. На даний момент зробити підрахунки за допомогою бортових номерів значно легше, ніж це було раніше. Прикро лише, що з реактивними системами ситуація така ж патова (для підрахунку). Отже, 1 АК (без підрахунку МТ-12 та мінометних батарей):

• 1 ОМСБр: знайдено 14 САУ 2С1 та 13 БМ-21 «Град», повноцінний дивізіон (18 шт.) гаубиць Д-30. Характерно те, що номера, котрі вдалося зібрати, мають такий вигляд: 411, 419, 417 (як приклад) і 433, 432. Тобто цілком можливо і навіть логічно, що є САУ з номерами 423, 427 і т. п. І ситуація така: в архіві автора є САУ з номерами 410 – 419. Це наводить на думку, що в мотострілецьких бригадах АК можуть бути по 30 САУ в дивізіоні;
• 3 ОМСБр: знайдено 10 САУ 2С1, 11 БМ-21 та повноцінний дивізіон Д-30. Приклади бортових номерів: 537, 523, 528;
• 5 ОМСБр: знайдено 15 САУ, 15 БМ-21, повноцінний дивізіон Д-30. Приклади бортових номерів: 417, 422, 435;
• 9 ОМСП: знайдено 10 САУ 2С1, 5 2Б16, 12 гаубиць Д-30. По фото вдалося відшукати лише 3 БМ-21. Скоріш за все їх 6-8. Приклади б/н: 925, 931, 946;
• 11 ОМСП: знайдено 6 САУ 2С9, 14 САУ 2С1, 11 БМ-21, понад 12 гаубиць Д-30. Приклади б/н на САУ: 311, 325, 334;
• 100 ОМСБр: знайдено 6 САУ 2С1 та 6 БМ-21. Також 12 гаубиць Д-30. Бортові номери на САУ: 624, 635;
• батальйон «Сомалі»: 6 гаубиць Д-30, 2 САУ 2С9 «Нона», 4 БМ-21 «Град»;
• ОТБ «Дизель»: 6 гаубиць Д-30;
• 13 ОАРБр «Кальміус». От саме в цій бригаді відбулося суттєве поповнення технікою. На даний момент ОШС бригади така (не враховуючи бронетехніку та МТ-12):
• 18 гаубиць Д-30;
• 18 БМ-21 «Град»;
• 18 САУ 2С1;
• 12 «Гіацинт-Б» (152 мм);
• 18 МСТА-Б (152 мм);
• 5 трофейних САУ 2С3 (152 мм);
• 6 БМ-27 «Ураган» (220 мм)

«Урагани» 13 ОАРБр 1 АК

Низка пояснень: в силу того що 100 ОМСБр була створена відносно недавно, в неї і така слабка артилерійська група. Сама по собі бригада слабка і неукомплектована (саме через її позиції наші розвідники проводили Цемаха) і в росіян не перестає існувати стара проблема – брак кадрів. Аналогічна ситуація з 9 ОМСП. Саме тому ці  військові частини і ділянки фронту, котрі вони займають, регулярно підтримають артилерійським вогнем сусідні в/ч та корпусна артилерія у вигляді 13-ї артилерійської бригади. БМ-27 та «Гіацинт-Б» лише відносно недавно (з кінця 2016) почали появлятися в них на озброєнні (як і в 10 ОАРБр 2 АК), але навіть з ними встиг статися курйоз.

Підрахунки показують: САУ – 100 одиниць, РЗСО – 80 одиниць, гаубиць Д-30/2Б16/МСТА-Б/Гіацинт-Б – 155 одиниць. Сумарна к-сть одиниць артилерійського озброєння дорівнює 335 по 1 АК.

2 АК:

• 2 ОМСБр: знайдено 18 САУ 2С1, 17 БМ-21, дивізіон Д-30. Приклад б/н на САУ: 222, 237, 218;
• 4 ОМСБр: 18 САУ 2С1, 18 БМ-21, дивізіон Д-30 (бригада найбільша в 2 АК). Бортові номери на САУ: 423, 430, 436;
• 6 ОМСП: 6 БМ-21, 12 гаубиць Д-30, 2 2Б16 (САУ за весь період не вдалося відшукати. Скоріш за все, вони і відсутні в ОШС даного полку);
• 7 ОМСБр: знайдено 17 САУ 2С1, 7 БМ-21, дивізіон Д-30. Номери на САУ: 414, 421, 437;
• ОТБ «Август»: 6 гаубиць Д-30;
• 10 ОАРБр: аналогічний склад, як і в 13 ОАРБр окрім 5 САУ 2С3.

По 2 АК виходить: САУ – 71, гаубиць Д-30/2Б16/МСТА-Б/Гіацинт-Б – 96, РЗСО – 72. Сумарна к-сть артилерійського озброєння по 2 АК – 239.

«Гіацинт-Б» 10 ОАРБр на навчаннях

Як доволі чітко продемонстровано в цій статті – ворог суттєво наростив свої сили та засоби. І це стосується не лише танків та артилерії, а й мотострілецьких батальйонів, розвідувальних та ударних органів. Також велику увагу приділили логістиці та «технологічності» військ. Вказана артилерія, особливо корпусна, працює завжди зі специфічними станціями – РЛС, РЕБ, БЛА тощо. Ворог вже не той, що був улітку 14-го і навіть не той, що був взимку 15-го. Якою армія противника буде ще через 5 років, питання залишається відкритим.

Якщо порівнювати з українською армією, то перевага на стороні ЗСУ в силу того, що в нас більше механізованих бригад, мотопіхотних, десантних, танкових, артилерійських тощо. Порівняння не на користь 1 та 2 АК. Але якщо взяти до уваги армії Європи, то виходить картина:

• згідно з цією статтею, сумарна кількість артилерійських систем (включаючи гаубиці та гармати) становить плюс-мінус 508 одиниць. В АК – 574 (мінімальна кількість);
• в статті на Вікіпедії про ЗС Молдови зазначена сумарна кількість у вигляді 89 одиниць. В АК – 574;
• порівняно з Угорщиною це взагалі разюча різниця: 38 до 574.

Це лише декілька прикладів того, наскільки противник сильно оснащений смертоносною зброєю. Його артилерійська міць потужніша за всю разом взяту артилерію країн Балтії. Більша за кількістю та якістю за артилерію східних сусідів України (окрім Польщі). Єдині, хто зміг би так чи інакше протистояти такій артилерійській навалі лише зі сторони 1 та 2 армійських гібридних корпусів, – це Франція, Німеччина та Польща. Також значно кількісно та якісно переважає АК на Донбасі уряд-сателіт і за сумісництвом наш сусід – Білорусь. Неймовірно, але росіяни за декілька років навезли на Донбас більше артилерії та танків, ніж в будь-якої (окрім декількох) європейської країни, котрі розвивають, або намагаються, свої ЗС впродовж багатьох років.

 Дмитро Путята