Андрій Піонтковський: Сподіваюсь, Рада не ратифікує фактичну капітуляцію

90
Андрій Піонтковський, російський політолог, котрий емігрував у США про кейс отруєння Навального, аншлюс Білорусі й капітулянтські сценарії в Україні

Як на мене, в Омськ мало б прибути холодне тіло мертвого Навального. Найголовнішепитання,  чому Кремль його все таки випустив до Німеччини? 

Розгадка тут  у дивовижній посмішці Пєскова, «а речовину нам покажіть». Вони впевнені, що жодних слідів їхнього «новічка» вже неможливо виявити після 72 годин. Адже що заявила клініка? Що клінічні ознаки стану пацієнта такі, що найбільш ймовірна причина — це отруєння інгібіторами холінестерази. Бачите, увесь світ вже вивчив назву цього ферменту. «Але конкретно речовину нам поки що не вдалось виявити. Але ми цим займаємось».

Це — формула «Новічка», там теж був інгібітор холінстерази. Це має жахливий вплив на організм, перешкоджаючи розповсюдженню нервових імпульсів нервовими сітками і спричиняє людині жахливі муки. Він же кричав у літаку, поки не впав у кому. Тому Кремль, впевнений, що вони нічого не доведуть, у кращих традиціях постправди приступив до тих же мільярдів версій, так як і у випадку з українським «Боїнгом»: з’явились нові “льотчики Волошини”  і “диспетчери Карлоси». Тобто, однойменно стверджується, що “ніхто його не отруював”, чи “все таки він був отруєний, але вилікуваний чудовими омськими лікарями”, або ж “ні, він був отруєний американськими спецслужбами”, чи “він вживав ліки, які можуть викликати такий же ефект”. Але таке враження,  що німці все таки знайдуть цю речовину. Там ключове у формулі — фосфор. Він входить у всі ці речовини типу «Новічка». Вже зробили запит даних у болгар про отруєння болгарського бізнесмена кілька місяців тому. Їм здається, що це був один і той самий препарат. Ось очікуємо такого відкриття у найближчі дні. Про реакцію Заходу можна судити з безпрецедентної заяви заступника Держсекретаря Сполучених Штатів Бігена, який прямо в лице нашому Ріббентропу заявив, що, «якщо підтвердиться, що це ви отруїли, то всі попередні санкції побліднуть», — це цитата, між іншим, із пресрелізу російського МЗС.

А які причини? Це загальний сценарій білорусько-хабаровської лінії потенційного бунту? Чи вже відчуття, що починається переділ престолу після Путіна?

Ні, це перша версія, звичайно. Я не надто вірю у всі ці різноманітні версії про хвороби Путіна, про боротьбу за наступництво і так далі. Це дуже нагадує ту ж концепцію постправди, коли вкидується величезна кількість суперечливих версій. Але що очевидно, коли Путін бачить масові протести, які сколихнули більшість населення Білорусі, у нього в пам’яті зразу виникає інший миттєвий ланцюжок нервових імпульсів, який веде до картин останніх п’ятнадцяти хвилин життя Каддафі. І він вже бачить цей прецедент повалення диктатора. Він кинув армію, поставивши свою країну взагалі на дошку ганьби, здійснивши величезний воєнний злочин у Сирії — не через якісь геополітичні концепції, не через протоки він туди поліз — просто попередити цей держак від лопати. Це дуже особисте. Вчора Каддафі, сьогодні — Асад, завтра — я. Ось сьогодні майже Лукашенко, завтра — я. Ось це основна і повністю природна реакція.

Я передбачав, що жодних сценаріїв Праги-1968, Будапешта -1956 не буде, тому що це не потрібно ні йому, ні Лукашенку. Лукашенку треба ще декілька тисяч головорізів і катів. Йому їх не вистачило у перші дні протестів. У його осетинському підрозділі, очолюваному Караєвим і Зураєвим — 1500 таких бандитів. Вони розправились з Мінськом, але їх не вистачило на регіони. Зараз Путін посилає йому декілька тисяч таких же бандитів із російської гвардії. Єдине, я припускав, що вони будуть переодягнені у форму білоруського ОМОНу. Але вони вирішили навіть цим не морочитися, і він відкрито прийшле їм своїх садистів. І далі вже включається варіант «розп’ятого хлопчика». Він і говорив, що «у випадку насильства щодо правоохоронців цей резерв працівників партійних органів, який я вже сформував, буде негайно відправлений». Я впевнений, що він вже там. Залишився якийсь «розп’ятий хлопчик» — правоохоронець, який з’явиться в день, вибраний навіть не Лукашенком, а Путіним.

Простими словами, це називається «аншлюс держави». І неважливо, яке прізвище носитиме генерал-губернатор цієї країни. У цьому випадку — Лукашенко. Але у випадку чогось — маятник від держака лопати може дуже швидко змести його з посади президента. 

Та змете, звісно. Тільки до цього він має встигнути зробити те, що не лише Путін, а вся російська так звана політична еліта добивалась від нього чверть століття. Він три дні дзвонив по кілька разів Путіну, благав «тепер я згідний на все, тільки рятуй, присилай війська». Ось що значить згода на все. Вони вже озвучили, що вони будуть робити. Нова конституційна реформа — значить нова Конституція. У першому її пункті не буде написано, що Білорусь відмовляється від свого суверенітету, але суть цього аншлюсу буде вміщена в інші формулювання — про національні органи, про спільного президента, про спільний парламент, спільну судову систему і так далі. Вперше за 25 років Лукашенко погодився на аншлюс. Ось це від нього і потрібно. Коли всі папери будуть підписані, тоді можна йому і держак від лопати, і все решта. Це вже неважливо. Зараз, коли «братські» російські правоохоронці вже в Мінську, «братські» російські політтехнологи RTI- на телебаченні, то балом вже повністю править Путін. Йому потрібна тремтяча рука Лукашенка, яка підпише останні документи щодо анексії. Більше йому від Лукашенка вже нічого не треба.

Російські ракети опиняться під кордонами Литви і Польщі. І, можливо, Сполучені Штати все таки повинні були б прокинутись.

Справа навіть не в ракетах. Ракетне питання часто перебільшують. Щоб знищити Варшаву, Берлін чи що завгодно, їх не треба розставляти поруч з польським кордоном. Для НАТО набагато гірше те, що російські війська — у Білорусі. Це означає блокування коридору Сувалки — єдиного коридору, здається, 30-кілометрового, який з’єднує НАТО з Прибалтикою. Тобто, Прибалтика відрізається і стає можливою конвенціональна агресія зі звичайним озброєнням. Не кажучи вже про те, що агресор нависає над Україною з півночі. Це серйозна зміна геополітичної ситуації.

Тобто, по суті гданський коридор навиворіт — невимовне повторення гітлерівських помилок.

Так, Захід довго повторює помилки, але зрештою навіть Чемберлен оголосив війну Гітлеру. Подивимось. Ви знаєте, дуже багато залежить від третього листопада. Можливо, тому Путін так і форсує події. Я вже казав і повторю, що в американському воєнно-політичному істеблішменті є  широчезний двопартійний консенсус глибинної держави, до якого належать і Помпео, і Естер, і Байден щодо  протистояння російській агресії і надання максимальної допомоги Україні. Байден щодня повторює, що основним його зовнішньополітичним пріоритетом буде підтримка України, а республіканці намагаються щодня довести, що вони більше ненавидять Путіна, ніж демократи і більше підтримують Україну.

Посада президента не є визначальною в американській зовнішній політиці, як ми бачимо, зовнішня політика проводиться іншими людьми, але вставляти палки в колеса у критичні моменти прийняття певних відповідальних рішень президент ще може. І, звичайно, Москва сподівається на це. Ось той же Соловей цитував у вашій програмі: «Трамп потрібен Кремлю, щоб на п’ять днів паралізувати американських військових». Не знаю, може, на п’ять днів він і не паралізує, але інколи складаються ситуації, коли достатньо паралізувати на п’ять годин. Після 3 листопада вже й розмов не може бути про російські авантюри.

Отож бо. Зараз у Путіна відкрився колосальний коридор можливостей. Ви про нього попереджали у нашій програмі певний час тому. І зараз ми бачимо, що Кремль починає прискорювати оберти нахабства, виставляючи вже не просто ультиматуми, а буквально вимагаючи від української Верховної Ради робити зміни у законодавстві. 

Про що йдеться — йдеться про цю ідеологію формули Штайнмаєра. Окупант проводитиме вибори на окупованій території. І ці вибори мають бути визнані українською владою. Це те, що я увесь час називав легалізацією воєнно-терористичного плацдарму ОРДЛО в українському правовому і політичному полі. Ось у чому був ультиматум Москви. Але на нього була жорстка і дуже достойна відповідь трьох державних діячів України — міністра закордонних справ Кулеби, віце-прем’єра Резнікова і секретаря Ради нацбезпеки Данілова. Різними словами, але по суті вони сказали одне і теж саме: базовим і першим пунктом Мінських домовленостей є припинення вогню і вивід іноземних військовослужбовців та їх важкого озброєння. Москва не виконувала п’ять років ці базові пункти. І поки вона їх не виконає, ні про яке політичне врегулювання і інших питаннях, не може йтися. Крапка.

Але ж окрім трьох вище перелічених мушкетерів, є ще Д’артяньян, впевнений у тому, що, поговоривши з Путіним, вдасться зупинити війну до кінця цього року. 

Цей Д’Артаньян оточений такими  гвардійцями кардинала як Єрмак і Коломойський. І ось ця трійка — Д’Артаньян і гвардійці — проти трьох мушкетерів. В цьому зараз і суть політичної боротьби, що  триває у Києві. Врахуйте і зустріч Кулеби з тим же Бегіном, який нещодавно обіцяв російському Ріббентропу санкції, від яких той здригнеться. Я думаю, що і події Дня Незалежності України показали, що позиція мушкетерів користується підтримкою суспільства.

Але ось що стосується Д’Артаньяна, я не знаю, ось ця історія з «Новічком» на нього ніяк не подіяла?! У нього якась маніакальна ідея з виглядом щасливого ідіота просторікувати  про зустріч з Путіним.

Але у тих же ж ультиматумах Козак, і Пєсков і сам Путін говорить, що ні про яку нормандську зустріч не може йтися. А зараз про це говорять, як, принаймні про ймовірну можливу подію. Все залежить від Ради. Тому що цього разу зрадницьку формулу Штайнмаєра, а по суті — ідею легалізації бандитської організації ОРДЛО — ці хитромудрі пристарілі комуністичні вожді Кравчук і Фокін завернули в якийсь папірчик, в якому її нутро не зразу очевидне. Але найближчі дні покажуть. Мені все таки здається, що Рада не попадеться на цей тухлий гачок і відмовиться ратифікувати фактичну капітуляцію України.

Антін БОРКОВСЬКИЙ

Поделиться:
Загрузка...