Адвокат: «Утримання Романа Червінського під вартою – це правовий нонсенс»

Верховний Суд визнав незаконним переведення офіцера Сил спецоперацій Романа Червінського на службу в Донецьку область, оскільки у добровольців, які мають на утриманні трьох дітей, є право проходити службу за місцем проживання. Але це поки що, зі слів його адвокатів, ніяк не вплинуло на Державне бюро розслідувань, яке продовжує розслідувати провадження про нібито самовільне залишення ексрозвідником військової частини. Своєю чергою адвокати Червінського наголошують, що це рішення вищої судової інстанції доводить відсутність ризику, який прокурори наводять у судових засіданнях в іншій справі, де він підозрюваний – щодо ракетного обстрілу аеропорту «Канатове», коли йдеться про запобіжний захід.

Також вони налаштовані довести в суді, що підозра, яку пред’явлено ексрозвіднику, необґрунтована, посилаючись на нові обставини. Та коли це відбудеться, наразі невідомо, оскільки розгляд через хворобу судді відкладено. Окрім того, неодноразово сторона захисту намагалися викликати в суд ключових свідків, щоб встановити всю картину подій. І хоч деякі судді це підтримували, поки що жодного з цих свідків у суді не було.

Сам же Роман Червінський відкрито заявляє під час спілкування з журналістами в суді про політичне переслідування. Тому спілкуючись з його адвокатом Костянтином Глобою, керуючим партнером Адвокатського об’єднання «Баррістерс» говорили про те, чи зможемо ми побачити і почути всіх свідків і дізнатися, що справді відбувалося, коли справа розглядатиметься вже по суті, і чи буде сторона захисту звертатися до Європейського суду з прав людини з приводу політичного переслідування. Починаючи нашу розмову, він каже, що ідеаліст, тому вірить, що врешті-решт Червінському вдасться довести свою правоту. Але додає, що легко це точно не буде.

«У НАС ЯК СТОРОНИ ЗАХИСТУ БУДЕ ОДНЕ ІЗ ЗАВДАНЬ – БОРОТИСЯ ЗА ТЕ, ЩОБ СПРАВУ ЧЕРВІНСЬКОГО СЛУХАЛИ В КИЄВІ»

– Ми показуємо правду і зараз, тут, у судах в Києві судді дають нам зробити свою роботу – донести її. Хоч при цьому вони грають у гру «Ми не чуємо, не бачимо», – пояснює мій співрозмовник. – Якщо ж ідеться про передачу справи до суду і розгляду її по суті, то це не буде Київ.

Досвід ведення таких гучних політичних справ у суддів з регіонів практично відсутній, бо подібних прецедентів, які формують судову практику і процес в регіонах не має. В цьому і є головна проблема. (Відповідно досвід, освіченість судді десь там у регіоні, на жаль, залишає бажати кращого. Коли ми з колегами приїжджаємо в інші регіони в інших справах і там проводяться засідання, то вони, не побоюся цього слова, «колгоспні», де суддя має якийсь свій кодекс, якесь своє розуміння). Я боюся ось саме цього. Що суддя банально може встати, піти у нарадчу кімнату, коли він не має на це права. Суддя може робити якийсь свій процес, якого у КПК немає. Тому в мене обережне ставлення щодо того, що буде в суді по суті. Так, ми всі сподіваємося, що нарешті побачимо тих свідків, але нюанс у тому, що прокурор може відмовитися від допиту конкретного свідка. І це буде маніпуляція. Та суд може не допитати, бо судді десь там буде байдуже.

– А хіба Кримінальний процесуальний кодекс не зобов’язує допитати всіх свідків, коли йдеться про розгляд справи по суті?

– Ось тут ми приходимо до твердження, що десь, скажімо так, за межами Київської області якість судового процесу залишає бажати кращого. Це, звісно, не стовідсоткове правило. І є поза межами Київської області реально хороші судді. Але їх мало. Суддя, який справді веде якісний і належний процес, – це насамперед про досвід. Не володіють судді у регіонах таким досвідом, яким володіють київські судді. Ось у чому проблема. Тому, безперечно, у нас як у сторони захисту буде одне з завдань, і я собі його перш за все ставлю, – боротися за те, щоб справу Червінського слухали в Києві. Бо ще раз хочу наголосити: у суддів з регіонів немає достатнього досвіду ведення подібних справ. Там десь в регіоні нас точно не почують. Там судді ще більше боятимуться ось цієї, так би мовити, «системи-машини». Не чути, не бачити, робити «свій» процес, який нічим не передбачений. Адвокати заявляють відвід – їм відмовлено. Адвокати висловлюють зауваження – о’кей, але ми робимо все так само далі. Ось що може відбуватися там.

– Дивно, бо більшість суддів пройшли процедуру кваліфоцінювання, а значить, якість їхньої роботи у ВККС мали враховувати.

– Повірте. У нашій фірмі 60 адвокатів, ми працюємо по всій країні. За межами Київської області у 80% суди – це біда. Ми як адвокати приїжджаємо, доносимо в засіданні суть, а суддя взагалі вперше чує, що таке є. От як реагувати?

Адвокат в складних резонансних справах здійснює захист, як передбачено КПК, і у відповідності сучасній практиці, а суддя з регіону, який не має аналогічного досвіду здебільшого не знає як реагувати на ті чи інші процесуальні алгоритми (У нього практики не було ніколи, він не знає проблематики цих питань. Він не знає, як Верховний Суд дивиться на ці питання).

– Одна з проблем таких судових розглядів, як у справі Червінського, – це те, що вона пов’язана з військовими і є певна специфіка. Наприклад, я звернула увагу на те, що Роман, ваші колеги-адвокати в своїх виступах підкреслюють певні технічні нюанси. Зокрема акцентують увагу на тому, що ракети програмуються за певну кількість днів, а пілоту літака мало бути повідомлено на який аеродром сідати лише після того, як він буде в польоті. Якби не знищили військові суди, такі справи мали б розглядати саме вони.

Скажіть, а чому ви думаєте, що справу спрямують на розгляд в інший регіон, не залишать у Києві?

– Тому що справа по суті слухається там, де, за версією слідства, скоєно злочин. Так передбачено КПК. Але у нас є деякі нюанси. На моє переконання, це штучно вигадана справа, відповідно, коли саме було скоєно злочин, за версією слідства, важко сказати. Коли Червінський спланував і здійснив усі дії в Києві чи в Канатовому? Це буде дискусійним питанням, коли ми визначатимемо, у Києві слухатиметься справа чи за його межами. Тут справді тонка грань, бо все те, що приписують Роману, він зробив, перебуваючи в Києві.

– Адвокатів хіба взагалі питають про те, куди передавати справу?

– Ні. Адвокатам, на жаль, законодавець відвів скромну роль. Ми будемо реагувати на порушення. Вони складуть обвинувальний акт і спрямують справу туди, куди вважатимуть за потрібне. А ми в подальшому будемо звертатися до Верховного Суду, реагувати на ці порушення і ставити питання про те, що вища судова інстанція визначила нам підсудність цієї справи.

– Тобто, ви припускаєте, що Романа переведуть туди, де слухатиметься справа?

– Ні, я думаю, що його звідси возитимуть на засідання. Загалом ми працюємо над тим, щоб все ж донести суду позицію про те, що утримання Романа Червінського під вартою – це правовий нонсенс. По-перше, у матеріалах справи 90% свідків говорять на його користь. Слідство цього просто не помічає. Я в одному з засідань надав судді таблицю, де проаналізував, що написано в підозрі й що кажуть свідки з боку обвинувачення, які не відповідності. Якщо умовно, то, наприклад, у підозрі стверджується, що Роман зробив те-то. За цим фактом свідок обвинувачення дає покази, які свідчать про те, що Роман цього не робив. Робили або інші люди, або цього не робилося взагалі – все залежить від ситуації. Ось у чому проблема. І наша роль сьогодні в суді зводиться до того, щоб донести: «Ви просто прочитайте». Нещодавно я виставив пост у «Фейсбуці» про те, що був у заступника голови Шевченківського районного суду міста Києва. Я з одним меседжем прийшов: «Читайте те, що ми пишемо». Все, я більше нічого не прошу.

– Звернула увагу, коли ви передавали судді цей документ, де аналізуєте показання свідків, що він доволі об’ємний. Для того, щоб це прочитати і співставити з матеріалами справи, потрібен час. Будь-якому судді. Як це зробити в цих швидких засіданнях?

– Вони не мають бути такими, це вони їх перетворюють на швидке змагання. Наприклад, візьмемо одне з попередніх засідань про продовження запобіжного заходу. До закінчення терміну тримання під вартою нашого підзахисного залишалося 10 днів. Тобто, ми 10 днів у рамках закону без жодних порушень мали право слухати цю справу. Що робив суддя? Він хотів слухати день у день і робив усе для цього. У результаті ми день слухали і, слава Богу, перенеслися за нашим клопотанням на наступний. Вийшло два дні.

– Засідання перенесли, бо чекали свідка, який увечері не зміг прибути до суду.

– Не тільки. Я подавав клопотання також через те, що ми порадились із колегами і зрозуміли, що всі втомились і якщо далі доносити позицію суду – це буде дуже неякісно. Тому взяли цю паузу і з новими силами наступного дня продовжили працювати.

Але судді намагаються слухати день у день. Виникає питання: для чого? А тому, заявляючи у суді клопотання, я наголошував: «Ваша честь, ми ж не обмежені». Прокурору не зручно, він поспішає. Я розумію, чому він це робить, щоб нас у цьому поспіху не почули. Хтось не прочитав. Десь щось не записали. Я це називаю позапроцесуальними маніпуляціями. Насправді мій десятирічний досвід дозволяє вже книгу написати про позапроцесуальні маніпуляції. Їх безліч. Це те, про що не написано в законі, але те, що застосовується, та що дозволяє кримінальний процес підлаштовувати під себе. Чим сторона обвинувачення успішно користується.

– Нічого не заважає будь-якому судді не поспішати, взяти паузу, щоб усе з’ясувати.

– Але ж так не роблять, розумієте? Я ж не писав трактат на якусь юридичну тему. Я зробив лаконічну таблицю. Прочитайте. Ви думаєте, в рішенні, яке ми отримали від цього судді, він хоча б слово відобразив щодо цього факту? Ні. А суддя що має зробити за законом? Вивчити, надати оцінку, відхилити або прийняти. Чотири дії, з яких жодної не вчинено.

– Один із доказів, на який посилається слідство, – відео, де йдеться нібито про те, що Червінський передавав певну інформацію росіянам. Сторона захисту наголошує, що це відео з російського телеканалу. Чи можна якось перевірити його достовірність? І якщо він справді передавав якісь дані росіянам, чому його не притягують до відповідальності за держзраду?

– Достовірність цього відео встановити не можна. Оскільки для того, щоб експертиза визнала достовірність цього відео, необхідне першоджерело, на яке було записано. Друге – я зробив стенограму цього відео. Там немає жодного слова про надання будь-якої інформації Романом. Нічого! А якщо Роман надавав тій стороні якусь інформацію, чому не йдеться про держзраду? Ми тільки зайшли в цю справу три місяці тому, на черговому продовженні запобіжного заходу, я судді чітко повідомив: «Дивіться, для того, щоб просто маніпулятивно написати це в підозрі, нічого не треба. Ну ось написав прокурор – і все. Але якщо ми зробимо це окремим злочином, нам же це доводити треба, нам же потрібні конкретні докази, а доказів немає». Отут і маніпуляція. Ви правильно запитали: чому немає держзради. Бо її немає, тому що Роман не видавав жодної інформації.

«ЯКЩО ПРИБРАТИ УСІЛЯКІ МАНІПУЛЯТИВНІ МОМЕНТИ, ТО НА 80% МАТЕРІЛИ СПРАВИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ НАШУ ПОЗИЦІЮ»

– У цій історії, окрім безпосередніх командирів Червінського, які вже допитані в суді, є й інші учасники. Сторона захисту каже про те, що в операції було задіяно представників різних родів військ, і він не міг давати їм команди. Але давайте поговоримо про ключових свідків, допитати яких адвокати просять у судових засіданнях і яких ще не було. Один із таких ключових свідків – співробітник СБУ, який, зі слів Романа, до нього прийшов, з чого все й почалося. Його викликають у суд, виписуються повістки, але він не приходить. Скажіть, будь ласка, чи може до нього на цьому етапі бути застосовано привід?

– Якщо ми, знову ж таки, беремо «ідеальну картину світу», так. Якщо беремо нашу картину світу, то суддя цього просто не зробить. Відповідно до КПК, безперечно, може застосовуватись. Ми ініціюємо допит свідка в суді. Суддя відповідно виносить рішення. Один раз не з’явився, другий, третій – і може бути таке рішення. Та я переконаний, що суддя цього не зробить. Чому? Це такі інстинктивні речі, але я на них звертаю увагу. Коли під час попереднього продовження запобіжного заходу суддя прийняв рішення допросити цього свідка, прокурор відразу підскочив і почав виправдовуватись, кажучи про те, чому цього не можна роботи.

– Він не виправдовувався, а пояснював, що вже є покази цього свідка в справі, тому немає сенсу цього робити.

– Так, але це було на вигляд як виправдання.

В ідеальній картині світу такого не має бути. Навіть прокурор не повинен підскакувати і казати, що він проти допиту свідка сторони обвинувачення.

У нас у справі три протоколи допиту цього свідка. Перший 2022 року, який усі ми бачимо. А інші два від нас ховають. Це те, про що я казав у суді.

– Чому вам їх не дають?

– Тому що там і описані всі маніпуляції слідства. Поясню. Коли я опитував у нас в офісі цього свідка, я йому поставив чітке питання: «Ось цей допит твій?». Він відповів: «Так, але це перший, і він не відповідає дійсності на багато відсотків». Я запитав: «Чому?». Він пояснив: «Бо при першому допиті мені слідчий сказав, що це формальна дія і справу буде закрито, тому я, не вдаючись у подробиці, в дуже загальних рисах описав ситуацію. У дуже загальних рисах». У подальших допитах – другому і третьому – цей свідок дав чіткі покази про те, що була група людей, що доповідали керівництву, що Роман не глава цієї групи, що фактично ті дії, які лежать в основі підозри щодо Романа, робила СБУ. І у слідчого ці протоколи є.

– Звідки ви знаєте, що все це є, якщо не бачили цих протоколів?

– Тому що мені цей свідок каже, що є. Я як адвокат маю право опитувати свідків. Єдина різниця: слідчий допитує, адвокат опитує. По суті це однакової сили докази. Мені свідок сторони обвинувачення каже про те, що його неодноразово допитували. Але цей протокол, який у мене є, і у всіх матеріалах справи, він перший і він не відображає дійсних обставин.

– Якщо це однакової сили докази, чому їх не приймає суд?

– Суддя їх бере, читає, але в ухвалі не відображає їхнього аналізу. Ось у чому нюанс. Знову ж, повертаємось до КПК, суддя має вивчити, дати оцінку, прийняти чи відхилити, втім вказане ігнорується.

– Якщо ці показання вже є, навіщо вам цей свідок у суді?

– Тому що нас не чують. Ось документ про те, що я опитав свідка. На виході – ухвала, в якій це навіть не відображено. Чому мені треба допитати цього свідка в суді? Тому що, можливо, вербально вдасться достукатись. Якщо суддя не реагує на ті докази, які я подаю, я вочевидь маю в якійсь іншій формі це доносити. От я і шукаю цю форму. Я не повинен зупинятися. Зараз мене перетворили на адвоката, який «шукає форму донесення» однієї й тієї самої інформації.

– Ще один важливий свідок, якого просила сторона захисту викликати в суд, – це Залужний. Зрозуміло, що коли він був Головнокомандувачем ЗСУ, це було складно зробити. Зараз будете наполягати на його допиті в суді чи очікуватимете, коли матеріали спрямують у суд для розгляду по суті? Бо сторона обвинувачення каже, що у них є його лист і письмові відповіді на поставлені питання.

– Ми працюємо над цим. Але я переконаний, що ні один слідчий суддя на сьогодні не прийме цього рішення. На якомусь з етапів судових засідань, коли нас ще не було як адвокатів у цій справі, наші колеги добилися винесення рішення суду щодо допиту Залужного як свідка в суді. Але його не було виконано. Зрозуміло, що наразі ситуація деяким чином змінилася. Мені хочеться вірити, що в позитивний бік. Але я поки, скажімо так, спостерігаю за цією ситуацією. Я не ініціюю, та це не означає, що завтра ми не прийдемо безпосередньо до цього рішення. Тому що я не дуже вірю в те, що навколо цього питання не почнеться низка якихось позапроцесуальних маніпуляцій, які перетворять це просто в шоу. А мені шоу не потрібне. Мені потрібен якісний процес.

Є ще один важливий нюанс. Коли почалася повномасштабна війна, розпорядженням голови СБУ було запроваджено, умовно кажучи, бездокументарний обіг. Тобто, більшість розпоряджень, звітів надавались в усній формі. Це відображено в одному з протоколів допитів, які я цитував у суді. Відсутність документообігу, дозволяє нашим опонентам казати про те, що не було санкцій на операцію. Проте, санкція була на операцію по всій вертикалі, і більшість свідків цей факт підтверджують.

– Колишній керівник СБУ Баканов, який мав знати про цю спецоперацію по виманюванню російського літака, тепер уже ваш колега – адвокат. Чи будете ви просити і його викликати до суду як свідка?

– У Романа є така ідея. Та поки це питання на етапі обговорення. Зрозумійте правильно, є дії, які необхідно робити, навіть якщо немає результату. А є низка питань, коли ти не розумієш, що це спрацює, тоді краще не робити. Ось ці два питання щодо свідків, певно, з області другого блоку. Бо спостерігаючи той процес, який на сьогодні є в Шевченківському райсуді, схиляюся до думки, що це буде якась безрезультатна дія. А наступного разу, коли це дійсно буде необхідне, ми цього вже не використаємо, бо не зможемо ще раз викликати цих людей. Це досить складний алгоритм для розуміння, але є, як є.

– Я не знаю, які матеріали є в справі, тому можу говорити лише про те, що бачу і чую публічно під час засідань. Але питань залишається чимало. Наприклад, чи загалом була якась робоча група, про яку постійно каже ваш підзахисний, хто, кому і які задачі ставив. Тому хочеться почути версію подій у засіданнях саме від безпосередніх учасників. Бо той самий лист Залужного ми ж не бачимо зі зрозумілих причин.

– Так, це логічні питання. Але залишимо їх на трохи пізніше. Це перше. Друге, стосовно Залужного. Наведу приклад. Якщо я вам напишу листа про те, що якийсь умовний негідник на вулиці щось зробив, а до цього він з вами комунікував, і запитаю, чи давали ви згоду на його дії, ви, звісно, скажете, що не давали. Слідство саме так і зробило. Описало у зверненні до Залужного фабулу справи коротко, зрозуміло, що Залужний відповів, що на цю «дикість» не давав погодження. Ось у чому ситуація. І прокурор в суді нам махає цією відповіддю. Так на цю «дикість» ніхто не давав погодження.

– А якби і Залужний, і Баканов у судовому засіданні заявили, що вони не давали згоди на цю спецоперацію, що б ви робили?

– У нас 15 свідків у справі, які дають приблизно в однаковому руслі показання. І якщо завтра прийдуть Баканов і Залужний, й з’ясується, що такого не було, давайте тоді проводити одночасний допит.

– Хіба можна такі допити проводити в суді?

– Можна проводити певні перехресні допити – є відповідна методика. І, умовно кажучи, за показами інших відновлювати картину подій. Це складний процес. Але це можна робити.

Йдемо далі. Що має робити суддя? Він повинен давати оцінку різнобіжностям? Повинен! Як він має приймати рішення? Виходячи з оцінки того, що сприймає. Де розходяться в показах? Чому розходяться? Кому довіряти у цій ситуації? Це інтелектуальний аналіз ситуації, і суддя має це робити.

– У вас не дуже багато в цій справі юридичних інструментів, враховуючи його специфіку?

– Так, на 90% ми працюємо з тим, що зібрало слідство. Але якщо прибрати усілякі маніпулятивні моменти, то на 80% матеріали справи підтверджують нашу позицію. Тому ми працюємо з матеріалами кримінального провадження, ми працюємо зі свідками сторони обвинувачення. Тому що вони дають показання на нашу користь. Ось у чому суть. Мені не треба щось шукати.

– За результатами поки що цього не видно.

– Не чують, не читають, не звертають уваги.

– Ви також писали в соцмережі про те, що, з одного боку, досудове розслідування ніби вже завершилось і адвокатам відкрили матеріали для ознайомлення, з іншого – ви дізнались, що ще проводиться якась експертиза. Можете докладніше розповісти, про що йдеться?

– Ми в низку експертних установ надіслали адвокатські запити, де ставили питання про те, чи на сьогоднішній день проводяться якісь експертизи. І з однієї з них отримали відповідь, що експертиза ще проводиться.

– Пояснили у відповіді, що це за експертиза?

– Ні. Вони не надають такої інформації. Нюанс у чому? Якщо завершилося досудове розслідування і оголошено так звану стадію 290-ї статті КПК – це коли відкриваються матеріали, то досудове розслідування не може проводитися. Тобто слідчий і прокурор зібрали матеріали і відкрили їх. Вони не можуть «допроводити» розслідування і докидати ще щось.

Ось тут два дуже цікаві юридичні моменти. Перше – що це за правовий нонсенс? І друге, виходить, що у нас досудове розслідування триває, а відповідно, спливають і строки досудового розслідування, вони ж не зупинені. А формально вони завершили і зупинили.

Я не знаю, чиє це було рішення, але тут вони вже породили на старті такий собі правовий колапс. Тобто, відкриття матеріалів призупиняє перебіг строків досудового розслідування, формально строки не спливають, ми можемо і рік знайомитися з матеріалами. А з огляду на проведення експертиз, досудове розслідування триває, то строки тоді спливають?

Друге питання: а що це за експертиза? Ми здогадуємось, що це може бути військова експертиза і що вона на нашу користь. Тому вони таким чином, можливо, її ховають.

У чому полягає маніпуляція? Як усунути доказ, який тобі шкодить? Відправ його кудись на експертизу. Признач експертизу під час 290-ї, ознайом адвокатів з усіма матеріалами, які в тебе, забудь потім відкрити ось це, і ти його вже в суді не можеш використати.

– Ну, це ж ви просто так думаєте, а не знаєте достеменно?

– Виходячи з того, що вони породили якийсь юридичний феномен, якого в юридичній природі немає, вони це зробили або через неосвіченість, або навмисно. Якщо неосвіченість, то зрозуміло. А якщо навмисно, то розкладаємо ситуацію, а для чого? Або для того, щоб усунути його з доказів, щоб ми його не бачили, або ще для чогось. Але в мене поки що один варіант відповіді.

– Але ж буває, що виділяють епізоди, спрямовують матеріали у суд, а сама справа розслідується далі.

– Це не виділення. У нас було виділення, і чомусь ця експертиза до цього виділення не потрапила. І якби їм справді треба було виділити, я зрозумів би. Але ні.

– А експерти повинні будуть вас ознайомити зі своїми висновками?

– У тому то й справа, що ні.

– Ваш колега Андрій Йосипов написав пост про справу Романа Червінського та ознаки політичного переслідування. І вказав, що ЄСПЛ, залежно від справ, але сформував декілька основних ознак політичного переслідування. Чи плануєте звертатися в ЄСПЛ саме відносно політичного переслідування щодо вашого підзахисного, якщо бачите такі ознаки?

– Є друга група адвокатів, які на цей час збирають матеріали саме за цими фактами. У нас планується нарада з цього приводу. Тому поки що я не можу сказати впевнено. Але сторона захисту в будь-якому разі збирає ці докази окремим блоком, і можливо, ми прийдемо до того, що доказів достатньо для ЄСПЛ. Якщо дійдемо до висновку, що це не так, не будемо реалізовувати цей алгоритм.

– Ви повідомили публічно, що вам віднедавна погрожують і що є якесь втручання у вашу адвокатську діяльність. Але не розповіли, як це проявляється. Можете пояснити?

– Тільки-но ми з Романом підписали договір, у нас під офісом з’явилися кілька машин, які практично цілодобово там стояли з увімкненими фарами й працюючими двигунами. Це два мікроавтобуси. Там були люди частково у цивільному одязі, частково у поліцейській формі. Я викликав поліцію. Мені було сказано, що це не через мене. Та коли я викликав поліцію, була дуже цікава ситуація. Двоє поліцейських підійшли до мікроавтобуса, відчинилися двері, висунулося звідти чотири руки, затягло поліцейського, двері зачинилися і щось там хвилин 5-10 із ним відбувалося. Потім двері відчинилися, його виштовхали, і риторика у поліцейського була вже зовсім іншою після цього. Мені почали розповідати про якихось охоронців, про те, що нібито у будівлі, де розміщено наш офіс, є хтось, і кого охороняють.

Ми зафіксували номери цих автомобілів, я подав заяву про злочин.

Та якщо ми кажемо про те, що живемо в якійсь «ідеальній картині світу», я маю питання: чому мене досі не допитали з цього питання?

– За якою статтею відкрито провадження?

– Стаття 397 ККУ, втручання в діяльність захисника чи представника особи.

– Чому ви взагалі прийняли це все на свій рахунок, ви ж – не єдиний адвокат в офісі й у справі загалом?

– Тому що мій приїзд до офісу супроводжується згаданими авто. Тобто є система. Я ж не перший раз у подібних справах працюю.

Окрім того, мені постійно пишуть, мовляв, давай поспілкуємось, зустрінемось. Я на одну таку зустріч під’їхав. Мені прямо було сказано, що «це не твоя справа і не факт, що ти її потягнеш». Розумієте? І коли приїжджає чоловік дивної зовнішності і тобі це все наполегливо пояснює…

– Як ця людина представилась?

– Друг. Уявіть, що ви проводите журналістське розслідування, і вам пропонують зустрітися. Приїжджаєте. Незнайома людина каже: «Я друг, вам не варто вести журналістське розслідування, і не факт, що ви потягнете це журналістське розслідування». Яка у вас буде асоціація одразу? Ну, відповідна ж.

Все ніби й нічого. Але психологія цієї зустрічі була не дружньою.

– Ви передали правоохоронним органам ці повідомлення, які отримуєте?

– Частину передав, ще частину на сьогодні збираємо. Бо мені на офіс приходять різні листи, які я вимушений відфільтровувати. Я не можу говорити, що всі негативні листи – це погрози. Тому відбираємо ті листи, де в мене дійсно виникають питання, і обов’язково передамо правоохоронним органам.

– Чому ви вирішили заплатити власні 2 млн грн як заставу, якщо суд все ж винесе рішення про альтернативу арешту? Принаймні ви це публічно озвучили під час засідання.

– Я скажу, як мрійник (посміхається – авт.). Ми почали з вами розмову з того, що я ідеаліст і мрійник. Це було ситуативне рішення. Але я не вважаю його неправильним.

– Будете й надалі на цьому наголошувати?

– Так. Ви ж бачили, що я спочатку заявляв про 500 тисяч, тепер про два мільйони. Тому я від своїх слів не відмовлятимусь.

Тетяна Бодня