Може варто повернутися до «базових налаштувань»? Діяти за Конституцією й законами України і не забувати, що в Україні — парламентсько-президентська система, в якій «прописаний» баланс влад і невтручання однієї гілку в іншу, що може зменшити кількість помилок.
Так, це може вплинути на динаміку кадрових рішень, але вже точно гірше не буде.
Тоді точно для заміни на посаді одного міністра за президентською квотою не прийдеться змінювати весь уряд.
Тоді проблемні питання можуть розглядатися в українському парламенті, а не «на вулиці»…
А тепер ми можемо опинитися і без перспективного міністра оборони, і без контроверсійного, але надійного й досвідченого Головкома, і з бойовим командиром «Альфи» не зовсім на своєму місці в МО, і з СЗР без Голови, і з МЗС без міністра і з РНБО з розділеним навпіл впливом, і з МВС без міністра, який непогано себе зарекомендував, і з Кабміном, що й надалі буде діяти без програми і без політичної підтримки коаліції, що неодмінно призведе до його зміни вже через рік…
Катастрофи , звісно, не станеться. Кадрова карусель прокрутиться черговий раз.
Але установки системи не зміняться і країна буде з цими проблемами стикатися ще раз і ще раз…
Чи витримає чергове інституційне послаблення вся конструкція?!
.
Синдром богомола – у чистому виді
Це воістину дивує – що на 7-у році царювання психопатійного нарцисизму народ досі не може засвоїти просту річ: одноосібному правителеві чхати, срати, плювати на чиюсь думку. Узурпатор не для того узурпував владу во ім’я кооперативу, аби дослухатися до його нечленів.
.
Це типовий політичний богомол. Від карального жезла самодержця постраждали всі найближчі: всі, хто привів до влади голограму, всі члени «зіркової команди», всі топ-речники кандидата голобородька, все його найтісніше оточення. Для континентальної політики це абсолютний феномен – коли правитель зжер усю свою свиту до останньої кісточки. В тяглих традиціях європейських істеблішментів такого прецеденту нема – щоб чинний президент так обсесивно й руйнівно розправився з найближчим колом (то в позасудовий спосіб іменних санкцій, то методом політичного обнулення).
.
Президент через свою патологічну боязнь конкуренції сам себе перетворив у найбільш токсичну постать, один лише дотик до якої пророчить спалення в недалекому майбутньому. Глибина психологічної девіяції правителя – непрозиренна. Масштаби неадекватності – вселенські. Апетит на пожирання своїх соратників – неописанний. Рівень токсичності – безпрецедентний. Синдром богомола – у чистому виді.
Подібні приклади можливі лише в недорозвинутих африканських утвореннях трайбалістсько-племінного типу.