Як волинський князь розтрощив Москву

Київський літопис:

Рок АФ̃ДІ [1514]: Того ж рок[у] наш̃и побили Москву на Ωрши.

"Коли Костянтин Острозький підійшов до Борисфену поблизу Орші, міста, віддаленого від Смоленська на двадцять чотири німецьких милі, то там вже стояло військо московита числом приблизно в вісімдесят тисяч чоловік, тоді як литовське не перевищувало тридцяти п’яти тисяч, хоча мало кілька гармат.

8 вересня 1514 року Костянтин, навівши міст, переправив піхоту через Борисфен біля міста Орші; кіннота ж переправилася по вузькому броду під самою фортецею Оршею. Коли половина війська перейшла Борисфен, про це доповіли Івану Андрійовичу Челядніну, якому московит довірив головне начальство, радячи напасти на цю частину війська і знищити її.

Але той заперечив на це: "Якщо ми зімнемо цю частину війська, то залишиться ще інша частина, з якої, ймовірно, зможуть з’єднатися інші війська, так що нам буде загрожувати ще більша небезпека. Почекаємо до тих пір, поки не переправиться все військо, бо наші сили настільки великі, що, без сумніву, ми без особливого зусилля зможемо або зім’яти це військо, або оточити його і гнати, як худобу, до самої Москви. Зрештою нам не залишиться нічого іншого, як зайняти всю Литву".

Між тим литовське військо наближалося, і коли воно просунулося на чотири милі від Орші, обидва війська зупинилися. Обидва крила московитів відійшли трохи далі від решти війська, щоб оточити ворога з тилу; головні ж сили стояли в бойовому порядку посередині, а деякі були висунуті вперед, щоб викликати ворога на бій. Навпаки в довгому строю розташувалися різноманітні війська литовців, бо кожне князівство прислало своє військо з власним вождем, так що в строю кожному відводилося особливе місце.

Нарешті, побудувавши передові загони, московити засурмили наступ і першими рушили на литовців. Ті, анітрохи не сторопівши, стали твердо і відбили їх. Але незабаром до московитів були послані підкріплення, які в свою чергу змусили литовців тікати.

Таким чином кілька разів то та, то інша сторона, отримуючи підкріплення, вражала іншу. Нарешті бій розгорілося з найбільшою силою. Литовці, навмисне відступивши до того місця, де у них були заховані гармати, направили їх проти насідаючих московитів і вразили задні їхні ряди, збудовані в резерві, але занадто скупчені, привели їх в замішання і розсіяли.

Такий несподіваний бойовий прийом кинув московитів в жах, бо вони вважали, що в небезпеці перебуває тільки перший ряд, що б’ється з ворогом; прийшовши в сум’яття і вважаючи, що перші ряди вже розбиті, вони почали тікати.

Литовці, розвернувшись і посунувши всі свої сили, переслідували їх, гнали і вбивали. Тільки ніч і ліси поклали край цьому побиття.

Між Оршею і Дубровно, які відстоять один від одного на чотири німецьких милі, є річка на ім’я Кропивна; віддавшись втечі її небезпечними і крутими берегами, московити потонули в такій кількості, що загатили течію річки.

У цьому бою були взяті в полон всі воєначальники московитів; найголовнішим з них Костянтин влаштував на наступний день найпишніший прийом, а потім відіслав їх до короля; вони були розподілені по литовським фортецям.

Іван Челяднін з двома іншими знатними князями вже літніх років містився у Вільні в залізних кайданах. Дізнавшись про поразку своїх, московит негайно ж покинув Смоленськ і втік до Москви, а щоб литовцям не дісталося фортеця Дорогобуж, він звелів спалити її"

(Сигізмунд Герберштейн).

РЕИСТРЪ И ИМЕНА ВСИХ вязънеи московъских, где которыи, в которомъ замъку седять по Великому Кн(я)зьству Литовскому, 1519 р. http://www.tarnautojai.lt/…/modu…/metrika/11_74_kaliniai.htm

Олександр Палій