Система зв»язку ЗСУ зазнала кардинальних змін

 Упродовж останніх десятиліть зв’язок і телекомунікації набули доволі стрімкого розвитку, а технологічні новації з’являються мало не щодня. Водночас у військах зв’язку, як і в інших підрозділах Збройних Сил України, цей технологічний прорив тривалий час залишався практично нереалізованим. Тож з початком бойових дій на Сході нашої країни гостро постало питання щодо кардинального оновлення як технопарку, так і всієї системи військ зв’язку. Про те, як змінилися війська зв’язку за цей час, розповідає начальник військ зв’язку Збройних Сил України — начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко.

— Володимире Васильовичу, які першочергові завдання виконувало ваше управління з початком конфлікту на Донбасі?

— До початку 2014 року у військах зв’язку було переведено на цифрові технології 30% стаціонарних систем зв’язку і лише один-два відсотки мобільних. Решта техніки перебувала на озброєнні ще з часів СРСР. Тобто за винятком деяких тропосферних станцій і кількох комплексних апаратних розробок 2007-го зв’язок був аналоговим. Як бачимо, тоді в армії переважно розвивали засоби зв’язку в стаціонарних системах.

Утім реальність довела, що переведення стаціонарної системи зв’язку на цифрові рейки є недостатньою умовою для виконання бойових завдань. Тому найголовнішою проблемою на початку конфлікту стало забезпечення засобами зв’язку тактичної ланки управління.

— Яким же чином вдалося вирішити цю проблему?

— Тоді в хід йшли будь-які засоби та можливості. Ми використовували комерційне обладнання, відновлювали застарілу і несправну техніку, отримували допомогу від країн-союзників. Також підсилили війська малогабаритними станціями супутникового і транкінгового зв’язку. Легкі в транспортуванні, швидкі в розгортанні та відносно прості в експлуатації, вони забезпечували достатню якість комунікації. За допомогою захищених супутникових каналів військові зв’язківці у стислі терміни налагодили телефонний зв’язок і передачу документованих повідомлень.

Оскільки супутниковий зв’язок у тактичній ланці не має бути основним, ми продовжили роботу із забезпечення Збройних Сил сучасним та надійним радіозв’язком. Для оснащення частин закупили та отримали за програмою міжнародної технічної допомоги високотехнологічні цифрові радіостанції Harris. Вони і стали базовими для військ на коротких хвилях.

— Якою нині є система військ зв’язку, як вона змінилася від початку АТО?

— З початку проведення антитерористичної операції система зв’язку Збройних Сил України зазнала кардинальних змін. Тепер у бойових частинах і підрозділах, які виконують завдання на Сході держави, застарілих засобів аналогового зв’язку практично немає. Обмін інформацією відбувається за допомогою сучасної захищеної цифрової техніки.

— На якому рівні зараз забезпечення сучасними засобами зв’язку та які вони?

— Ми категорично відмовилися від відкритих та закритих аналогових комутаторів, аналогової апаратури закриття інформації радянського виробництва. Зараз система телефонії та передачі даних повністю цифрова, радіозв’язку — частково ще побудована на техніці, виготовленій у СРСР, проте здебільшого це сучасні цифрові станції. Також у районі проведення АТО почали широко застосовувати різні інформаційні системи. Передусім — розвідки й артилерії.

Отже, гостроту проблеми забезпечення військ сучасними засобами зв’язку практично знято. Далі розв’язуємо її кількома шляхами. Частину техніки закуповуємо в Україні та за кордоном, решту — отримуємо як матеріально-технічну допомогу від країн-партнерів — Сполучених Штатів Америки, Великобританії та Канади. Це, зокрема, кліматично захищені комп’ютери подвійного призначення, станції супутникового зв’язку, радіостанції тактичної ланки управління КХ- та УКХ-діапазонів.

— Який вид зв’язку є найпоширенішим у районі бойових дій?

— У тактичній ланці найбільш поширені радіозв’язок, супутниковий і радіорелейний. Коли війська перебувають в обороні, широко застосовують і дротовий зв’язок. Це чотири основні види, які діють за різними системами та принципом розповсюдження хвиль.

Щоправда, коли забезпечуємо зв’язком підрозділи, ніколи не обмежуємося якимсь одним видом. Завжди має бути основний і резервний. Я не знаю жодного ротного чи взводного опорного пункту, з яким тепер не можна було б зв’язатися.

— Які ж проблеми ще не вирішені?

— Зараз основне завдання полягає в тому, щоб усі засоби зв’язку, які у нас використовують та впроваджують, об’єднати в єдину систему, виконавши цим завдання, прописане в Оборонному стратегічному бюлетені, тобто створити систему управління зв’язку і розвідки. Вона має працювати як цілісний механізм, що поєднує засоби зв’язку, розвідки, автоматизації та відповідне програмне забезпечення. Тобто на кожному пункті управління командної ланки має бути єдина «картинка» поля бою або театру воєнних дій, де можна в реальному часі бачити стан своїх військ і противника. Це завдання потрібно виконати для всіх трьох ланок управління (тактичної, оперативної та стратегічної). Над цим ми вже працюємо.

— Щоб працювати з сучасною технікою, потрібні відповідні фахівці. Де їх зараз готують?

— Справді, щоб користуватися новим парком техніки й активно брати участь у розвитку військ зв’язку, необхідні освічені офіцери, сержанти та солдати, які знають можливості сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій та здатні забезпечити впровадження їх у військах. Таких фахівців готують у трьох навчальних закладах. Передусім це Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації, де навчають майбутніх офіцерів-зв’язківців, Коледж сержантського складу та Об’єднаний навчально-тренувальний центр військ зв’язку.

Також на особливий період на базі інституту функціонують тримісячні офіцерські курси. Навчатися на них мають право найкраще підготовлені сержанти військ зв’язку, які мають вищу освіту. По закінченні курсів вони отримують звання молодшого лейтенанта. Так уже підготовлено близько 500 офіцерів. Цим ми дещо поліпшили укомплектованість посад молодшим офіцерським складом, якого, на жаль, бракує і зараз.

— Чи змінилися вимоги до підготовки військових зв’язківців?

— Спираючись на досвід АТО, цього року ми докорінно змінили програму підготовки фахівців для військ зв’язку. Зокрема переглянули вимоги до практичних навичок випускників у царині телекомунікацій і радіозв’язку, підготували перелік того, що належить знати і вміти випускнику військового інституту, та на його основі переробили всі навчальні програми.

Також на виконання рішення начальника Генерального штабу Збройних Сил України був зроблений наголос на вивченні загальновійськових дисциплін. Адже кожен офіцер незалежно від спеціальності повинен уміти керувати в бою мотопіхотним підрозділом.

— Які нагальні завдання стоять перед зв’язківцями зараз?

— По-перше, перед нами стоїть завдання й надалі оснащувати війська відповідними засобами зв’язку. По-друге — вжити заходів щодо підвищення захищеності та безпеки зв’язку. По-третє, слід збільшити стійкість управління шляхом створення необхідної кількості резервних вузлів і ліній зв’язку.

Користуючись нагодою, вітаю військових зв’язківців та їхні сім’ї з професійним святом. Зичу всього найкращого. А тим, хто на Сході України виконує завдання, бажаю повернутися живими і неушкодженими.

Роман ВУС

mil.gov.ua