Это даже не развод с частью Донбасса. Это ампутация

http://uainfo.org/

Про отказ Украины кормить захваченные территории.

Те, кто называют это "геноцидом пенсионеров" не правы. И вот почему.

1. Их первый аргумент: "Пенсионеры эти деньги заработали годами тяжкого труда на Украину! Отдайте деньги!" Про это много написано. Это не так. У нас советская солидарная пенсионная система, а не накопительная, как в развитых странах. Т.е. солидарно каждое молодое поколение кормит своих стариков. Именно поэтому, пенсии у нас маленькие и несправедливые. Если бы нынешние пенсионеры Донецка и Луганска в свое время проголосовали не за Кравчука, а за Черновола, глядишь, у нас у всех были бы накопительные пенсии как на Западе. Что заработал за всю жизнь, то и тратишь на старости.

2. "Да пенсионеры вообще за этот дэ-нэ-эр не голосовали! Они не боевики и не сепаратисты." Вот это ключевой момент. Ситуация зашла так далеко, что ничего не делать и что-то получить не выйдет. Чтобы добиться изменений, нужно что-то делать. Граждане Украины это особенно хорошо поняли в прошлом году. За это, на Донбассе они получили прозвище: "майданутых". Ну ок. Когда пришло время хоть что-то сделать жителям "дэ-нэ-эра", они ищут виноватых.

Согласен, жалко стариков, но в чём проблема пенсионерам Донецка выйти с плакатами: "Убирайтесь из города!" и потребовать от боевиков уйти? Большинство пенсионеров могут ходить, могут говорить. Ещё как говорить. Но они хотя бы попробовали? Или они боятся пули Мотороллы? А смерть от голода лучше?
Так давайте будем честны, у нас проходит граница не по зоне боевых действий и не по ареалу языка. У нас граница, между территориями, где большинство берет на себя ответственность.

И территориями, где большинство считает, что брать на себя ответственность — это оскорбление. "Ты что, самый умный?" "Тебе больше всех надо?" "Много, сука, о себе понимаешь?"

Все это было раньше и здесь, в большой Украине. Выблевали, слава богу. С кровью.

3. "Такой шаг правительства еще больше оттолкнет захваченные регионы от Украины". Увы и ах. Украинское общество, как мне кажется, уже достигло консенсуса по этому поводу: подконтрольные боевикам территории надо отпустить на все четыре стороны.

Не просто отпустить, а еще отгородиться от них защитными сооружениями. Плевать, что мы теряем землю. В 21-м веке, главная ценность, не земля и не ископаемые. Главные ценности: люди, правила, свобода. Это даже не развод с частью Донбасса. Это ампутация. И видимо, те, кто кричит: "донбасс никто не ставил на колени" очень удивлены и оскорблены, тем, что их не завоёвывают. Их просто ампутируют.

И хоть я и не привык хвалить власть, но решение прекратить финансирование подконтрольных боевикам территорий — правильное на 100%. Переживаю только за то, чтобы у Порошенко и Яценюка хватило духу его реализовать.

UPD: У меня две просьбы к комментаторам-сторонникам финансирования.

1. Давайте без подлога. Не нужно утверждать, что Украина кого-то бросает. Украина предлагает всем нуждающимся не умереть с голоду и жить не в лучших условиях, но все таки жить. Переехав сюда и получая поддержку.

2. Те, кто пишет про лежачих больных и инвалидов, выложите, плз, скрин-шоты своих объявлений, где вы просите помочь приютить кого-то в Украине, где вы организуете вывоз кого-то. Это к вопросу про ответственность. Спасибо.

Дмитро ГНАП

P.S. ПРО РОСІЙСЬКІ ПЕНСІЇ НА ДОНБАСІ

Дивилася по ДНРівському каналу типовий сюжет: бабуся плаче біля зруйнованого будинку. Бідкається, де тепер житиме, за що їй таке, і т.д.

Спало на думку: ці люди абсолютно щиро не розуміють причинно-наслідковий зв’язок між, скажімо, голосуванням за овочі на ДНРівських виборах і зруйнованим артилерією будинком.

Між носінням "ополченцям" харчів на блокпост і голодною зимою.

Між віджиманням у переляканих українських солдатиків перших застарілих БТРів — і повномасштабною війною з танками і "градами".

Так само щиро київські бабусі не розуміли, що існує прямий зв’язок між голосуванням за гречку і, скажімо, зимовими заторами, коли через страшні замети не ходять "швидкі" і безпорадні люди помирають удома, бо снігоприбиральну техніку вкрадено. Лаяли владу, та й усе. Яку самі ж обрали за гречку.

Коли на центральній площі міста Сватове, що на Луганщині, висадилися з вантажівок озброєні люди і, прихопивши з собою місцевого мера, покликали сватівчан на мітинг — мій тамтешній знайомий зателефонував мені у страшному розпачі: "Сватове захопили!". Я з його слів швиденько зробила новину про те, що відбулося. Буквально за годину зі мною зв’язався інший сватівчанин: не сійте паніку, ми їх уже вигнали.

Отак. Звичайні мирні мешканці дали зрозуміти озброєній запутіні, що їй тут не раді. І все. Відтоді єдина проблема міста Сватове — біженці з Луганська. Війни, розрухи, смертей, голоду там немає.

Не настільки свідомим мешканцям тепер доведеться поголодувати зиму, померзнути в підвалах разом з дітьми, недобровільно послухати оту безпереревну "музику", яку ми — через відсутність у них елементарного патріотизму — вже котрий місяць слухаємо добровільно. І лише потім сказати озброєній запутіні, що вони їй таки не раді.

А що? За зраду своєї Вітчизни треба платити.

Вони хотіли високих пенсій, як у Москві. І думали, що їх дадуть за просто так. Як з Кримом. За махання російським прапором і стареньку "коробочку", віджату у переляканих солдатиків. Повелися на елементарний розвод. Шахрайські схеми можуть бути дуже складними, але всі вони базуються на єдиному гранично примітивному принципі: морально нестійкій людині пропонують збагатитися якимсь нереально легким шляхом.

Люди ведуться, і їх розводять — щось у них відбирають: чи гаманця, чи машину, чи квартиру, чи навіть Батьківщину. При цьому визнати, що тебе кинули, більшості людей дуже важко: вважали інших лохами, а раптом з’ясувалося, що лохи — вони самі.

Їх не треба "виганяти", "від’єднувати", "позбуватися", як багато хто зараз пропонує. Вони винні, тому мають бути покарані. А потім прийняті назад. Бо з якої радості ми маємо віддавати комусь свої землі і своїх співвітчизників?

Дуже розповсюджене питання зараз: за що мають страждати ті наші співгромадяни з Донбасу, які не ходили на референдуми і не носили харчі сепарам? Які, може навіть, весною сигналізували Києву про небезпеку, але їхні месіджі поігнорували?

По-перше, за все і завжди платить лише народ. Бо хто ж іще може стільки заплатити? Путіна не можна убити стільки разів, скільки людей він знищив. Бо в нього тільки одне життя. Значить, за його імперську шизофренію гинути будуть тисячі росіян і не лише росіян.

Чи винен був німецький інженер, який, може, ніколи не підтримував Гітлера — а йому розбомбили будинок і вбили синів на війні? Чи винен був радянський селянин, якого спочатку проморили голодом, а потім пропустили крізь усі можливі м’ясорубки — лише за те, що його батьки повелися на "Землю крестьянам"?

По-друге, оті найбільш незахищені верстви населення, які зараз найбільше постраждають від припинення Україною виплат — це ж переважно вони усе це і зробили. Розумна, інтелігентна луганчанка переповідає розмову зі своїм стареньким свекром, який підтримує ЛНР (дослівно): "Ваш Порошенко запретил продавать нам лекарства!" — "А причем здесь Порошенко? Вы же выбрали своего Плотницкого. К нему все вопросы", — і продовжує з гіркотою: "Он даже не понял, что из-за него и таких, как он, все его потомство, вплоть до месячной правнучки, в беженцах".

Всі ці обстріли, голод, розруха — це російські пенсії.

За те, що наробили оті зрадники, заплатимо ми усі: і ті мешканці Донбасу, що змушені були втекти із "зони АТО" — бо в біженцях не солодко, і — тим більше, ті, що там залишилися, і ті, хто пішов воювати — всі розуміють, що таке війна, і ті, хто витрачає останні гроші на допомогу фронту, і ті, хто вже втратили і ще втратять рідних і близьких.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА