Над захваченной воинской частью в Бахчисарае подняли флаг России

 В Бахчисарае российские военные захватили воинскую часть А2904. Об этом сообщил глава медиацентра Минобороны Украины в Крыму Владислав Селезнев на своей странице в соцсети Facebook.

На данный момент на флагштоках части два флага: Украины и России, vesti.ua

По его словам, вместе с группой вооруженных представителей "самообороны Аксенова", на территорию автомобильного батальона ВМС Украины в Бахчисарае прибыл командир этой части Владимир Садовник, которого накануне похитили неизвестные, они выполнили несколько выстрелов в воздух.

"Построив личный состав вверенной ему части Садовник заявил: "Кто со мной — шаг вперед". Из строя вышли несколько военнослужащих части. В строю остались все офицеры и контрактники, призванные из регионов Украины. После этого Садовников заявил что те, кто не с ним, могут покинуть территорию воинской части. На плацу был спущен флаг ВМСУ, его место занял флаг РФ".

"На данный момент на флагштоках части два флага: Украины и России. Сейчас Садовников и примкнувшие к нему военнослужащие загружают в технику топливо, радиостанции, другое военное имущество", — написал Селезнев.

P.S. На жаль, сьогодні в Україні з’явився ще один зрадник — командир автомобільного батальйона в/ч А2904 підполковник Володимир Садовник, який за даними Української правди здав військову частину російським інтервентам. За такий вчинок дана особа буде проклята на все життя, як і весь його рід, всі його нащадки будуть виродками. Такому зраднику не буде більше спокою на цій землі і нікому з його близьких, він прокляв себе на все життя. Саме таких манкуртів-яничарів Сірко відправляв на той світ. Нагадаємо ще раз історичні факти (За Богданом Сушинським):

"Липень 1675 року. Іван Сірко зібрав близько 20 тисяч козаків і рушив на Крим — з відповіддю на ханів напад на Січ. Погулявши з шаблями по татарських улусах, він розбив на друзки кілька організованих татарських загонів, захопив чимало ординців у полон і визволив близько семи тисяч бранців-християн. Дорогою назад кошовий отаман завважив, що чимало визволенців повертаються додому ніби не дуже й охоче.
Сірка це вразило: "Не може такого бути! — вигукнув він подумки і сам себе спитав: — Невже не раді бачити рідної землі?!". Щоб з’ясувати, що тут до чого, він звелів усім визволеним поділитися на тих, хто хоче йти в Україну, і хто волів би повернутися до Криму. Пообіцяв: тих, хто висловиться за Крим, силою не триматимуть.
Яким же був подив Сірка, який ціле життя боронив народ України од татарів, коли майже три тисячі чоловіків і жінок раптом вирішили повертатися до тих-таки татарів! їм, бач, там добре ведеться. Вони вже собі господарства позаводили, сім’ї закладати збираються…

Іван Сірко

Ошелешений таким відкриттям, Сірко пусти в цих відступників на волю, а сам зійшов на пагорб і дивився за тим, як вони радісно чимчикують до своїх господарів. За віщо ж тоді стільки крові пролито? За віщо стільки голів козацьких покладено, навіть у вчорашньому бою? Билися ж за їхню волю! А вона, бач, їм ні до чого — їм аби сите корито…
Скипів кошовий, скликав молодих козаків, яким ще треба було набувати виправи у шабельних січах, і послав навздогін, наказавши вирубати всіх до ноги. І загін поскакав. Наздогнав. Вирубав. А Сірко прибув на місце лютої страти, подякував козакам за службу і, похиливши голову, звернувся до полеглих: "Простіть нас, браття, і спіть собі до Страшного Суду. Тільки Господь тепер скаже, чия тут була правда. Але множити нових ординців на наші християнські голови вам не доведеться. Не зростуть ваші діти між бусурманами на свою вічну — без хрещення – погибель".
Нагадаємо, що у своїй поемі “Пекло” Данте розмістив зрадників, в тому числі державних зрадників, на останньому колі пекла, їх гріх ще тяжчий, ніж в убивць, їх катує сам Люцифер, а перебувають вони весь час вмерзлими в кригу головою донизу.

Нагадаємо, що у своїй поемі “Пекло” Данте розмістив зрадників, в тому числі державних зрадників, на останньому колі пекла, їх гріх ще тяжчий, ніж в убивць, їх катує сам Люцифер, а перебувають вони весь час вмерзлими в кригу головою донизу.

Гюстав Доре. Предатели

 Олег Соскін