Іноді треба йти проти хвилі. Навіть самим
У залі Верховної Ради нерідко трапляється ситуація, коли «Європейська Солідарність» голосує всупереч усім іншим. І дуже часто потім зʼясовується, що ми мали рацію. А ухвалене на хайпі та емоційній хвилі рішення або не працює, або шкодить.
У кращому випадку його згодом тихо змінюють. Але далеко не завжди.
Цього парламентського тижня ми двічі не підтримали принципові питання — попри хвилю і позицію решти.
Перше надважливе — щодо Національного військового кладовища. Ще у травні понад 300 голосами було ухвалено _Закон_ про розміщення цього Меморіалу на території Національного комплексу в Биківні. Але чи то тодішній міністр усіх увів в оману, що там усе вирішено і підготовлено, чи то хтось поклав хиже око на підкиївські землі — але закон і далі лежить в ОПі. Ані повернутий до Верховної Ради, ані підписаний.
Конституція (ст. 94) передбачає, що «… якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.»
Однак ані Конституція, ані Закони, ані Конституційний Суд не розтлумачили оце «має бути».
Тому створено небезпечний прецедент. Якщо президентському офісу закон не подобається, але через суспільний резонанс вето може зашкодити піарно — закон ігнорується. А натомість швиденько приймається інший. З відповідним піар-супроводом.
Але навіть гірше, ніж маніпуляції з Конституцією, справи власне щодо суспільного резонансу. Бо значна частина родичів загиблих не сприйняла перенесення Меморіалу в Гатне. Це означає, що з ними належно не проговорили, не пояснили, не переконали…
Я добре памʼятаю, наскільки це важкі розмови. Але ми у 2014-2019 намагалися розмовляти і з родичами загиблих, і полонених, і не ділили їх на «своїх» і «чужих»… Видно, нині підходи змінились.
Керівництво держави на всіх парах несеться, і голоси незгоди їм чути ніколи.
Натомість є час закручувати гайки.
Друге парламентське рішення, де ми єдині з фракцій і груп висловили незгоду — це запровадження штрафів за порушення комендантської години. Аж 8500-17000 для фізичних осіб.
Це точно адекватна відповідальність за таке порушення? Чи знов косплей сталінських підходів заграв барвами в одному місці?..
Якщо з людьми не говорити, а штрафувати — це не сприяє мотивації.
Боремось і будем боротися з такими підходами
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="400px" width="600px" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="31px" width="88px" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)