Українець, який став індіанським вождем

56

В четвер вийшов у прокат "Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь" — фільм про українського льотчика, який після Другої Світової потрапив до Канади і став вождем тамтешнього індіанського племені.

 Афіша

"Історична Правда" знайшла фото Івана Даценка — прототипа головного героя.

Фільм режисера Михайла Іллєнка, який знімався довгих п’ять років, нарешті вийшов на екрани кінотеатрів країни.

"Історична Правда" подивилися кіно і спробувала дізнатися більше про прототипа головного героя — льотчика-аса часів Другої світової війни Івана Даценка, який нібито після нацистського і радянського полонів потрапив у Канаду, де став вождем індіанського племені, що входило до конфедерації ірокезів.

Анонсована задумка поєднати "поетичне кіно" і голлівудський блокбастерний розмах викликала підозру. Автор цих рядків прийшов у кінотеатр налаштований вельми скептично — а от вийшов у захопленні, можливо, навіть завеликому.

Кадр, знятий у горах Аргентини — головний герой Іван розбивається на викраденому у американців літаку і вирушає у мандрівку північною Канадою

Оскільки кінокритика — не наш профіль, коротко перекажу власні враження і те, що вдалося дізнатися про Героя Радянського Союзу Івана Даценка, історія якого лягла в основу фільму (хоча прізвище головного героя у фільмі змінено, його звати Іван Додока).

Санітарка Люба — кохання головного героя. Татарка з Забайкалля

Початок фільму викликав тривожні передчуття. Любовно зняте передголодоморне село, не дуже доладно намальований комп’ютерний повітряний бій, до болю знайоме етно-техно від "ДахиБрахи"…

1941 рік. Люба і її коханий — курсант Іван Додока з Чернечого Яру на Полтавщині, майбутній ас і Герой СРСР

Але далі пішло легше. Нарешті з’явився вітчизняний художній фільм, позбавлений пафосу — політичного, ідейного, будь-якого. Натомість купа гумору, нормальних діалогів, які не в лоб, а непрямим чином розкривають характери героїв.

Нарешті з’явився фільм, де глядача зацікавлюють не абстрактною любов’ю до України, а просто любов’ю та іншими почуттями, зрозумілими більшості людей у світі. Недарма ж "ТимХтоПройшов…" зацікавилися прокатники не тільки Росії, Польщі та Австралії, але й Мозамбіку та Аргентини. А любов до України виникає під час перегляду автоматично 🙂

Сюжет щільний, кожна деталь має значення і зрештою "стріляє", яка та рушниця у третій дії. Може, навіть занадто щільний, але ж це казка — як написано на флаєрі, "пригодницька мелодрама", хоча сам Іллєнко визначає кіно як "романтичну баладу". Саме те, що можна крутити в театрах для масового глядача.

Іллєнко так і проговорився на прес-показі фільму: "Хочеться гарної глядацької долі".

Армійський НКВДшник Степан Шуліка — земляк Івана Додоки і головний "поганий" персонаж

Ця орієнтація на широкі маси теж радує. Бо останнім часом наш кінематограф здобував лаври глючними сюжетами, коротким метром, "нестандартними" зйомками та іншими фішками, спрямованими на вибагливе журі фестивалів. А тут і бійки, і стрілянина, і оголена жіноча натура, і навіть один матюк 🙂

До речі, "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" може похвалитися і гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю.

Зйомки епізоду, коли Шуліка клеїть Любу, катаючи її на велосипеді. Операторська робота фантастична (оператор-постановник — Олександр Кришталович)

Мова фільму — їх багато. Українська, російська, татарська, англійська, індіанська: герої постійно вчать одне одного словам і на цьому в тому числі ґрунтуються різні повороти сюжету — комедійні й не дуже.

Сцена з офіційного трейлера, де Люба говорить "Я його дуже кохаю", здавалася смішним пафосом, але у фільмі вона виглядає природньо і зворушливо — бо дівчина, крім цих слів, майже не знає української.

Особливо патріотично налаштованих глядачів може обурити російська мова, але вона теж виглядає природньо. Зрештою, а як мали розмовляти у Робітничо-Селянській Червоній армії? Потерпіть — якщо таких фільмів у нас виходитиме хоча б із десяток на рік, заговорять і повністю українською.

Кадр зі зйомок: американський союзник Жерар, якого Іван щойно врятував від нацистських винищувачів, привозить на фронт Іванового ворога. Через десять років він привезе у Канаду зірку Героя Радянського союзу

До речі, "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" — перший справді український прокатний фільм. Він знятий без залучення варягів. Все створено в Україні і приносить користь кіногалузі загалом і бюджету країни в цілому.

У титрах — майже суцільно наші фірми та імена, серед яких зустрічаються і класики (художник-постановник Роман Адамович, відомий ще за радянськими "Бумбарашем" і "Королями й капустою"; композитор Володимир Гронський, музику якого старше покоління має пам’ятати за "Циганкою Азою").

Вітчизняними є й ті процеси, яких донедавна не було в Україні — кольороподіл і Dolby-звук. Спасибі кінодубляжу, який після всіх пригод зараз процвітає і розвивається. Є звук — буде й картинка 🙂

Радянський табір. Від розправи кримінальників Івана рятує авторитет його батька Ореста Додоки, який опинився в Сибіру ще перед війною

Виконавець головної ролі, актор Дмитро Лінартович знайомий українським глядачам у першу чергу голосом — знову ж таки, спасибі кінодублюванню. Він грає бойового офіцера родом з Полтавщини, талановитого льотчика, рішучого й переповненого життям.

"Нам дуже бракує позитивного героя, — сказав з цього приводу Михайло Іллєнко. — Нас привчили до депресивних героїв-невдах, це вже навіть увійшло у моду. Ми тепер добре вміємо знімати кіно про ще одного, в якого нічого не вийшло. А хочеться запропонувати глядачеві такого, про якого він би сказав: "Я б теж так хотів, але чи зміг би?"

Іван знаходить індіанського вождя, пораненого в сутичці з ведмедем, і відганяє від нього вовків, голосно виконуючи народні пісні 🙂

Інші актори — теж наші. Є відомі на кшталт Віктора Андрієнка (пам’ятаєте легендарне "Шоу довгоносиків"?), є молоді, але грають вони талановито.

Хоча, звичайно, любителі стверджувати "Хіба може бути щось добре з Назарету?" знайдуть привід для незадоволення. Є такі, котрих україномовний герой на екрані змушує почуватися дивно і навіть незручно.

Справді, останніми роками наше кіно давало підстави його зневажати, однак, на мою скромну думку, це не той випадок.

Тінь Ластівки — донька вождя, яка запала на полтавчанина

Без сумніву, є до чого прискіпатись — від історичних тонкощів до суто кінематографічних деталей.

Так, американські бомбардувальники, котрі базувалися під Полтавою у 1944 році, навряд чи б стали перевозити особистів НКВД з одної ділянки радянського фронту на інший. Так, на комп’ютерній графіці, схоже, трохи заощадили — наші можуть робити і краще.

Але це один із перших кроків. Галузь, фактично, створюється заново.

Іван Додока вже збирався летіти додому, але залишився у індіанців. Чому? Дивіться кіно

І її було б добре підтримати. Фільм коштував 16 млн грн. З нинішніми цінами на квитки для його окупності потрібно близько 500 тисяч глядачів. Хоча кіно відзняте більшою частиною на бюджетні кошти, але гарні касові збори послугують мотивацією для інвесторів у кіногалузь.

Може, з часом це навіть перетвориться на конвеєр. Он поляки як активно почали знімати.

1950-ті. Радянські спеціалісти, які приїхали в Америку вивчати досвід вирощування кукурудзи, зустрічають у полі україномовного індіанця

За даними Держкіно, "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" виходить у прокат на 10 фільмокопіях і 5 цифрових носіях. Прокатник теж вітчизняний — власник мережі "Кінопалац" компанія B&H.

НКВДист Степан Шуліка, очікуючи Іванової помсти, потроху спивається і божеволіє, всюди вбачаючи ворогів

"Засновано на реальних подіях" — говорить нам афіша.

В основу сюжету покладена історія гвардії старшого лейтенанта Івана Івановича Даценка з Чернечого Яру Диканського району Полтавщини — командира ланки 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ої гвардійської авіаційної дивізії 3-го гвардійського авіаційного корпусу авіації далекої дії, Героя СРСР (медаль №1733).

Літак Даценка був збитий зенітним вогнем 19 квітня 1944 року, коли він вів свій підрозділ на бомбардування залізничної станції "Львів-2". Після цього його сліди втрачаються, хоча на тому ж таки сайті "Герои страньі" повідомляється, що він зник уже в Сибіру, куди втрапив за те, що перебував у німецькому полоні.

Одна з хітових цитат (яких вистачає у фільмі): "Товарищ индеец, вы местный? — Тутешній"

У 1967 році радянська делегація діячів культури відвідала Всесвітню виставку "Експо-67" у канадському Монреалі. Чеченський танцюрист Махмуд Есамбаєв попросив організаторів показати йому, як живуть індіанці.

Вождь племені, почувши російську Есамбаєва, звернувся до нього українською. Вони говорили кілька годин, але про цю розмову чеченець розповів своїм колегам коротко: мовляв, український вождь — "син переселенця".

"Цю історію в Київ привезли учасники тієї поїздки Наталя Наум і Тимофій Левчук, — розповів ІП Михайло Іллєнко. — І вся студія [імені Довженка] вибухнула — от би це зняти, який сюжет! Але часи тоді були несприятливі для подібних ініціатив".

Племінниця Івана Даценка, полтавка Ольга Рубан сказала "Історичній Правді", що Есамбаєв уперше назвав ім’я і прізвище свого співрозмовника тільки у 1990-их, в інтерв’ю газеті "Труд".

Ольга Рубан. Фото: Ольги Граніт, спеціально для ІП

У Чернечому Яру Івана вже давно вважали загиблим. Його ім’я носила піонерська дружина місцевої школи, а на честь героя збиралися назвати вулицю. Хата Даценка досі збереглася в селі.

Іван Даценко. Фото з сімейного архіву Ольги Рубан

У 2001-му Ольга Рубан розповіла свою історію передачі "Жди меня". Внаслідок пошукових робіт були знайдені люди, які бачили вождя у Канаді, але не вдалося знайти ані його, ані його нащадків.

Іван Даценко з зіркою Героя СРСР та іншими бойовими нагородами

Натомість є фото індіанського вождя на ім’я Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь. Як сказав ІП ще один родич Даценка Григорій Титаренко, він мав також англійське ім’я — Джон Маконбер.

Вождь "Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь"

Індіанський вождь, який знав українську, мав четверо дітей. В Україні у Івана Даценка не було дружини і дітей. Його рідний брат Василь, дядько Ольги Рубан, загинув у лавах радянської армії під Ленінградом.

У Національному музеї історії Другої світової війни в Києві зберігаються листи Івана Даценка з фронту.

Російський експерт Сергій Нікітін, який порівнював фото льотчика Івана і вождя Джона, стверджує, що це одна й та ж сама людина. Противники цієї версії кажуть, що під час вибуху літака Даценко не міг вижити.

Схожий?

Найкращий фронтовий товариш Івана Микола Жуган описав останній політ Даценка у листі до Іванової сестри Дарини. Даценко летів першим, розвішуючи над залізничною станцією освітлювальні бомби, коли в його літак влучила зенітка.

Дарина — мама Ольги Рубан і рідна сестра Івана Даценка — під час війни вже була одружена. Її чоловік теж не повернувся з фронту

"…Ви питаєте, як загинув Іван. Можливо, він ще живе, тільки в німецькому полоні. Це було в квітні місяці в районі Львова, вночі його збила зенітка, літак його загорівся. Я теж літав тоді і все це бачив, но допомогти не можна було нічим…

…І даже зараз жалко такого гарного хлопця, по ньому всі сумували, хто його знав, але все марно. Кажуть, війна без гибелі людей не буває, так воно і є…"

"Можливо, він ще живе, тільки в німецькому полоні"

Ми не знаємо точно, як насправді склалася доля гарного хлопця Івана Даценка. Наразі є тільки легенда — доволі правдоподібна і дуже красива.

Саме цю легенду нам розповідає фільм "ТойХтоПройшовКрізьВогонь".

Павло Солодько

Поделиться:
Загрузка...