Словом «мазепинець» століттями таврували борців за незалежну вільну Україну. В десятках церков, збудованих на гроші Мазепи, століттями російські попи надсилали йому прокльони, піддавали анафемі найвидатнішого з українських гетьманів.
Вашій увазі – уривок з книги Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”, присвячений великому Гетьману:
“Іван Мазепа (1639–1709 рр.) народився в с. Мазепинці (на Київщині). Він дістав освіту в Києво–Могилянській колегії, вивчив артилерійську та інженерну справи й оволодів 7 мовами.
Іван Мазепа став Гетьманом, з обранням якого закінчилася епоха руїни в Україні.
Після служби при дворі польського короля, навчання та дипломатичного вишколу за кордоном упродовж п’яти років Іван Мазепа служив ротмістром надвірної корогви, потім виконував обов’язки генерального осавула у гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. Брав участь у війні Дорошенка як союзника Туреччини проти Польщі (похід у Галичину 1672 року). Дорошенко оцінив «росторопності й цікавості» (за словами С. Величка) Мазепи, доручав важливі дипломатичні місії, що збагатило життєвий, політичний досвід майбутнього лідера Гетьманщини. Потім служив у гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича.
25 липня 1687 р. на річці Коломак відбулася козацька рада. Частина старшини, підбурена московитами, які намагалися спихнути на когось невдалий похід на Крим, позбавила булави Івана Самойловича й обрала Гетьманом України 50-річного Івана Мазепу.
Гірко почалося гетьманування. Того ж дня між новообраним гетьманом України Іваном Мазепою і козацькою старшиною, з одного боку; та московськими царями Іваном і Петром та царицею Софією, з другого, було укладено Коломацькі статті, що складалися з 22 пунктів (статей). Ці статті мали бути конституцією українсько-московських відносин на час гетьманування І. Мазепи, але вони ще більше обмежували державні права України та зв’язували руки новому українському урядові: гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина — скидати гетьмана; обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями; гетьманському уряду заборонялось підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами.
Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом 8081 днів (майже 22 роки). Брав безпосередню участь у здобутті фортеці Азов (1696 рік). У 1704 році на запрошення правобережних козаків зайняв Правобережжя, об’єднав обидві частини Наддніпрянської України. У 1704 році у Ніжині наказний гетьман Самусь передав гетьманові Мазепі булаву й клейноди на правління від польського короля.
Єдиною довіреною особою, другом незрадливим був кум Пилип Орлик, у якого гетьман хрестив сина Григора, майбутнього генерал-поручника французької армії.
Не варто забувати, що Мазепа був одним із найбагатших людей у всій Європі. Мав Іван Степанович монархів – боржників, серед яких король Швеції. Свої скарби Мазепа вкладав у розвиток державності України”.