Товариський матч. Україна перемогла Румунію ВІДЕО

Другий матч збірної України під керівництвом Мирона Маркевича з нетерпінням очікували і оптимісти, і скептики. Перші просто чекали на чергову перемогу у товариському матчі зі слабшим суперником. А скептично налаштовані фани футболу прагнули відшукати перші тренерські помилки, огріхи у грі новачків команди та розкритикувати постійних гравців збірної.

Глядачам чемпіонату України було точно незвично бачити, що "динамівець" Гіоане та "гірник" Рац грають в одній команді, до того ж вступають у боротьбу з Мілевським та Кобіним.

Після матчу зі збірної Литви тривогу викликав захист "жовто-синіх". Ті помилки у захисті, які литовці українцям пробачили, у матчі зі збірною Румунії більше полоскотали нерви. Коли Тамаш забивав гол на 54 хвилині — прямим ударом фактично від центрального кола — Чигринський, розвертаючись, тільки провів м’яч поглядом у ворота колишнього товариша П’ятова. Так місце в основі "Барселони" не здобувають.

Михалик у другому матчі підряд припускається помилок. Якщо його провал на перших хвилинах матчу з Литвою, за словами Тараса, розбудив команду, то гол Нікулае на совісті лінії захисту збірної України.

Після матчу Мирон Богданович назвав пропущені голи "нелогічними". Але що нелогічного у тому, що після помилки захисників команда пропускає гол?

У П’ятова тепер, до речі, також є можливість критикувати "Джабулані" — футболісти грали офіційний м’ячем чемпіонату світу в ПАР, на непередбачуваність якого скаржаться більшість воротарів.

Для кого "Джабулані" точно став непередбачуваним, то це для голкіпер Румунії Богдана Лобонца, якого на 15 хвилині підловив Алієв, вкотре змусивши радіти вболівальників "Локомотива".

Чигринський у атаці реабілітовувся за помилки в захисті: чудовим пасом він вивів Шевченка один на один із воротарем, але Андрію не вистачило кількох метрів, щоб наздогнати м’яч, шкіряного першим підібрав Лобонц. Трохи пізніше Андрій не забив з 3 метрів, потрапивши в ногу Лобонца. Але момент все ж було реалізовано: Коноплянка пробив з гострого кута і все та ж нога воротаря допомогла м’ячу залетіти у ворота.

Третій гол українців, який нібито можна записати на Шевченка, насправді став своєрідним монументом помилок у захисті Румунії: Ківу після прострілу Шевченка зрізав м’яч у свої ворота, Тамаш намагався вибити, але тільки забив автогол.

Гарних слів точно заслуговує Євген Коноплянка. Після двох матчів із трьох у цій серії товариських матчів можна зробити висновок, саме форвард "Дніпра" був найактивнішим у складі "жовто-синіх". Можливо, це юнацький ентузіазм першого виклику у збірну. Можливо, активність Євгена настільки помітна тільки у порівнянні з іншими футболістами української команди. А можливо, саме Коноплянка займе нішу форварда-"забивали": саме на цю вакансію, нині зайняту Шевченком, тренери ніяк не могли знайти кандидатуру. Мілевського як забивного форварда, відверто кажучи, вже навіть ліньки уявляти: жодного удару по воротам за 82 хвилини. Селезньов, Олійник — як прийнято казати, "мають гарний потенціал", але повноцінне враження ще не дозволяють скласти. А ось Коноплянка, постійно активний, постійно шукаючи шляхи до воріт, може стати бомбардиром збірної. Досвід та ідчуття команди обов’язково мають з’явитися, а бажання в нього точно є.

І окремо про не дуже приємне. Питання українського коментаторства. Якщо до постійних ведучих футбольних матчів уболівальники вже звикли і критикують радше за звичкою, то традиція "футбольних гостей" у коментаторській кабінці викликає одну реакцію. І реакція ця — не з захопленням слухати мову експертів, а, скоріше, запустити чимось важкеньким в екран телевізора або хоча б вимкнути звук.