Інформаційний центр ФК «Карпати» уважно поспостерігав не лише за грою «зелено-білих» з «Волинню», а й за поведінкою керманича лучан – одного із найекстравагатніших наставників України.
Але почнемо все ж з післяматчевої «пояснювальної записки» Віталія Кварцяного.
— Всьо, уходім! Уходім!!! – на 62-й хвилині Кварцяний покинув межі власної технічної зони, уже коли минав «карпатівську» тренерську лаву, активно закликав своїх підопічних покинути поле і піти в роздягальну – Кварцяного послухали. Лише півзахисник «Карпат» Гурулі репетував на суперників, невдоволений тим, що через пенальті у їхні ворота, лучани зійшли з поля.
— Я не можу дозволити собі, щоб якийсь судья, проходімец — просто проходимец! — унизив достоїнство і моє і моїх футболістів, — під час післяматчевого інтерв’ю Кварцяний говорив уже українською. Намагався стримувати емоції, але було помітно, що наставник роздратований. — Навіщо придумувати пенальті – всі ж бачили, що його не було. Суддя такого рівня не має права так ошибатися. Якби в мене так суддя судив протів «Карпат» у Луцьку, я би сам вигнав його з поля. Я б душив свою команду – так більше користі моїм хлопцям, вони звикають до складнощів. Суддя нас вбивав! А нашо мені погібати!? Я хочу жити! – Кварцяний і сам не помітив, як під кінець розмови із журналістами перейшов на мову метафор. – Він, як сапер. Нажав кнопку на міні і взорвав всю нашу команду. Бажаю вам всього доброго! (це вже Віталій Володимирович до журналістів звернувся. – Авт.).
…А прибув на матч Кварцяний, принаймні на перший погляд, навіть у дуже хорошому гуморі. Його білий картуз в купі із такого ж кольору камізелькою та червоною футболкою видавав у Віталію Володимировичу швидше елітного такого собі відпочивальника, самодостатнього і задоволеного життям, аніж тренера.
— Судьє не хамім. Культура! – такими були фактично останні настановчі слова Кварцяного своїм підопічним, коли ті були уже готові вийти на поле. Однак з плином матчу Кварцяний потроху дратувався. Його команда грала другим номером, голів не пропускала, але суперників до вланих воріт підпускала. Почасти «карпатівцям» лише зовсім трохи бракло аби забити. Втім, першому від Кварцяного дісталося арбітру матчу Оресту Шмигельському, коли той після порушення правил зупинив гру.
— Зачєм останавлівать? Ми ж сказалі: грубо не іграєм. – Тут Віталій Володимирович був здивовано-роздратованим.
— Он боітся контакта, потому і летаєт, как варабєй, — Кварцяний почав розходитися; так він пояснював гру одного зі своїх підопічних, який часто опинявся на газоні. – Єво талкнулі, а он і лєтаєт!
— Піщур, іграй бистрєє, карова медленая – а от це вже серйозно і «по-кварцянівські».
— Слава (очевидно, що Шарпар. – Авт.) чего ж ти такой медленний інвалід?!
Далі не менш круто. І все це у першому таймі!
— Макс, шо ти гетри поправляєш, ти уродіна лєнівая!
— Ні агресії, ні індівідуальной ігри – всі труси! – Це вже Кварцяний своїм підопічним пояснював деякі невдалі дії гравців своїм помічникам.
— Макс, куда лєзіш, тупая башка?!. – Не уймався Віталій Володимирович.
— Ти до прийома мозги відкрий! До прийома!!! – кому ось це вигукував Кварцяний індефікувати не вдалося.
А ще Кварцяний під час матчу зі своїми гравцями не тільки вербально спілкуватися може, а й жестами. Зокрема саме так поюснював, де був неправий голкіпер «Волині» із Сенегалу Ісса Ндайє. Останній ніби зрозумів. Також Віталій Володимирович під час поєдинку кілька разів пританцьовував «а-ля» Микола Павлов, імітуючи удар по уявному м’ячу.
P. S: Цей матеріал не мав на меті когось образити. Але якщо так комусь і здалося – то вибачте. Просто-напросто усі ми уже скучили за Віталієм Кварцяним, його перлами та його «Волинню» у вищій лізі (про першу лігу менше говорять, менше тренерів цитують і все таке), от і вирішили нагадати про те, яким цікавим і нестадартним може бути луцький наставник. Віталію Володимировичу, повертайтесь тепер уже у Прем’єр-лігу, вас тут дуже бракує!
www.fckarpaty.lviv.ua