Євген Марчук: Україні потрібна високотехнологічна армія

Сучасні виклики вимагають від України мати професійні високотехнологічні Збройні Сили. Створити їх можна лише на контрактній основі. Але реформування армії не можна форсувати на догоду політичним цілям. Про це заявив в інтерв’ю Радіо Свобода екс-міністр оборони та колишній прем’єр-міністр України Євген Марчук.

  Як показує сучасний світ, країнам вже не потрібно утримувати величезні армії. Україні потрібна перш за все професійна контрактна армія. Її основні складові – протиповітряна оборона і системи зв’язку, але й усі інші компоненти мають бути на високому рівні. Але найголовніше – соціальний і правовий захист військовослужбовців. І важливим кроком з вирішення цієї проблеми стало ухвалення ще у 1991 році Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Цей закон дав можливість, щонайменше, без соціальних катаклізмів поступово скорочувати кількість військовослужбовців.

– Яка на Вашу думку оптимальна чисельність Збройних Сил?

– Зараз уже наближаються до оптимальної цифри, десь 150-180 тисяч. Цю цифру має затвердити Верховна Рада. Це питання дискусії, часу і можливостей економіки.

– А для чого, для виконання яких завдань Україні потрібна така армія?

– Це те саме, що запитувати: «Хто у вас ворог і проти кого ви маєте воювати?». А я вас запитаю: «А проти кого збирається воювати Швейцарія, яка має майже такі ж збройні сили, як Україна?» У них просто специфічна форма: регулярних військ трохи менше, але система підготовки така, що вони за тиждень можуть розгорнутися і наростити потрібну чисельність. Ще коли я був міністром оборони України, Швейцарія купила 16 нових літаків-винищувачів «Фантом». То кого боїться Швейцарія, на яку ніхто за останні 200 років не нападав?

– Як швидко можна створити таку армію?

– Не дуже швидко. І не треба це форсувати заради якихось політичних рішень. Тому, що це поступовий і складний процес. Я у свій час ініціював проведення дослідження проблеми звільнення контрактників. Адже понад половина усіх контрактників, а подекуди й до 70%, звільняються і не хочуть далі продовжувати контракт. Звісно, що величина заробітної плати має значення. Але не це виявилося головним. Люди не відчували, що вони справді на професійній роботі, що вони розвиваються і мають перспективи для кар’єрного росту. Вони відчували себе некваліфікованою робочою силою для підсобних робіт і не продовжували контракт. Я назвав лише одну суттєву проблему. А їх є дуже багато.

Ірина Штогрін