США, Британія та Австралія створили потрійний військово-політичний союз AUKUS із метою стримувати вплив Китаю, що зростає. До них можуть приєднатися Канада і Нова Зеландія. Європа в шоці. Тепер вона може розраховувати тільки на себе.
.
США, Британія та Австралія створили потрійний військово-політичний союз AUKUS із метою стримувати вплив Китаю, що зростає. Пізніше до них можуть приєднатися Канада і Нова Зеландія.
Ось вам і оновлення англо-саксонського світу, який поспішили ховати після приходу до влади Трампа.
Дві ядерні країни, величезні армії та ВПК. Сукупне населення 450 млн осіб і ВВП $27 трлн — проти $15 трлн у Китаю і $17 трлн у Євросоюзу.
Напевно на цьому AUKUS не зупиниться і додасть у свою орбіту Японію та Індію. Оброблятимуть і Євросоюз, якому крім боротьби проти «зміни клімату» нічого протиставити гігантові.
Створення англосаксонського військово-політичного союзу AUKUS стало в ці дні головною темою на Євроньюс. Якщо коротко: в Європі в шоці. Передають слова Макрона: «Це удар у спину». Передають слова Єврокомісії: «Тепер Європа може розраховувати тільки на себе».
Усе логічно: в цих регіонах в Америки немає більше суперників. Суперник тепер в іншій частині світу — Китай. Й американська міць буде переноситися в Тихоокеанський регіон.
Там США збиватиме антикитайську коаліцію. Розширять AUKUS, взявши туди Канаду та Нову Зеландію. Вже є американський непотоплюваний авіаносець — Японія. Поруч із нею — Південна Корея. Індія — теж потенційний кандидат у цей союз.
А Європа і справді тепер все «сама, сама». Як і сірі зони ісламського світу, де запанує «багатополярність» і війна всіх проти всіх із балом регіональних держав.
«Хотіли багатополярності? Ось і жуйте її». Як із тим же Афганом, навколо якого тепер змушені метушитися Росія, Туреччина, Індія, Пакистан, Китай і монархії Затоки.
Що значить залишення Європи без американського піклування? Росії доведеться посилено крутитися в «багатовекторності». Це раніше можна було через США і керівництво НАТО впливати на сусідів.
Швидше рано, ніж пізно Росії доведеться переставати грати оприлюдненого і приєднуватися до одного з центрів сили. Попередні півтора століття Росія ставала молодшим партнером англосаксів (в ПСВ і ДСВ). А Китай зараз у ролі Німеччини тих двох воєн, незадоволений, що світовий пиріг ділять без нього.
І Європейському союзу доведеться тісніше жити з Росією. Може, навіть колись дійде до єдиної Європейської армії, в складі якої буде російський контингент.
P.S. AUKUS: дзвінок прокинутися Україні?
Нещодавно світ сколихнула новина про формування нового безпекового альянсу в Індо-Тихоокеанському регіоні. Під абревіатурою AUKUS об’єднати свої технологічні потенціали вирішили США, Велика Британія та Австралія. Ця подія одразу збудила кілька ключових столиць. Від Пекіну, який побачив у новому альянсі загрозу для себе, та Росії, яка ніколи не нехтує нагодою погратися на розбіжностях інших, тим більше у трансатлантичному таборі. До Парижа, який в цій історії виявився у найбільшому програші, поки що, втративши багатомільярдний контракт на побудову підводних човнів для Канберри. Здавалося б, події ці як регіонально, так і політично є далекими від Києва та заслуговують хіба що на побіжну увагу. Навпаки.
Висновки для України:
— Вашингтон вчергове демонструє світове лідерство і готовність до неконвенційних дій. Там, де Білий дім бачить можливості для просування власних інтересів, жодні “контакти з іншими” (навіть союзниками, тим більше опонентами) його не зупинять. Добре бути на місці Австралії, яка отримує і першокласні підводні човни на ядерній тязі, і першокласних союзників для просування своїх національних інтересів. А от на місці Парижа бути погано, адже там нині вимушені задовольнятися запевненнями у незламному партнерстві. Урок для України.
— Ефективний захист власних інтересів не забезпечити з позицій національного егоїзму. У нинішньому світі гіперконкуренції перемагають ті, хто вміють формувати взаємовигідні союзи. Те, що Київ теж іде цим шляхом і останнім часом запустив Люблінський трикутник, Асоційоване тріо та Квадригу, — це добре. Саме час долучити до означених формувань європейські “центри сили”, без яких складно розраховувати на ефективність подальших дій і перспективу.
— Світ міжнародних відносин не стоїть на місці, постійно виникають нові теми і гарячі точки. Хай би скільки кілометрів не віддаляли AUKUS від Києва, частину увагу партнерів від подій в Україні це відволікло. Адже сучасні дипломатичні відносини визначаються також і конкуренцією за увагу.
— Паризька істерія навколо AUKUS несподівано підкинула гольову передачу Києву. Під час свого брифінгу речник французького уряду зазначив, що в історії AUKUS йдеться “про стратегічні питання, перед комерційними”, “а також про ”стратегічний баланс в Індо-Тихоокеанському регіоні”, де мають місце і французькі інтереси. Назвати це вчасним одкровенням було б замало. Києву слід нагадати Парижу, де саме нині перебувають найкращі інтереси миру, безпеки і стабільності всієї Об’єднаної Європи — на Донбасі та в Криму. Без вирішення цих питань стратегічні інтереси у віддалених регіонах світу і далі будуть віддаленими. Як і перспективи безпекової самодостатності ЄС, саміт щодо чого планується у наступному році за головування Франції в Союзі.
— Банковій варто активніше та системніше працювати над залученням Вашингтону до мирних зусиль по Україні. Історія з AUKUS не має справити помилкове враження в Кремлі, що Донбас і Крим для США не такі вже й стратегічні питання. Це важливо у тому числі з погляду блокової дисципліни в НАТО і ЄС, адже Москва точно спробує посіяти більше розбіжностей між союзниками, тим більше на фоні ображеної національної гордості Франції.
— Не варто зневажати потенціалом і можливостями розвідки і спецслужб. А надто виставляти іх у невигідному світі, як у випадку з «вагнеровцями» в Україні. Їхня роль, професіоналізм і оперативність значно зростають в сучасному світі, особливо з т.з. прогнозування і попередження несподіваних кроків, які шкодять національним інтересам країни.
Як підсумок: помиляються ті, хто намагаються змальовувати подальші перспективи в темних тонах, адже нинішня ситуація більше про “вихід із незручного становища”, аніж про “вхід”. Почекаємо на телефонну розмову президентів США і Франції, очікування від якої вже визначаються за формулою: “після перших шоку та люті” завжди приходить “час для руху далі”. І це теж урок для України.
